Це гостросюжетний детектив, який точно триматиме вас у напрузі. А після закінчення кожного тому хотітиметься якомога швидше прочитати наступний.
Сатору має надздібність. Коли стається, щось погане, він може ніби перемотувати час назад, щоб уникнути цього. Але це відбувається саме по собі. І от одного разу після жахливої трагедії його перекидає аж в 1988 рік, коли він був ще 10-річним школярем. Здається, що Сатору повинен вплинути на тодішні серійні викрадення та вбивства дітей.
У третьому томі Сатору, зазнавши невдачі, знову повертається до свого, 2006 року, де його вважають злочинцем. Нам більше відкриваються інші герої манґи, такі як Айрі, колега Сатору, а ще ми більш занурюємось у справу викрадень, копирсаючись в архівах та розслідуваннях.
Новий том був дуже динамічним і постійно тримав у напрузі, адже за кожним рогом на Сатору чекала небезпека, та й не тільки на нього. Водночас тут багато роздумів про:
▫️відчуття провини;
▫️відповідальність за свої дії;
▫️самотність;
▫️віру в людей.
Мені також дуже подобається мальовка цієї історії: те, як розділяються думки героїв та їхні висловлювання, додавання чорних фреймів із білим текстом для посилення напруги, чергування планів. Цікаво було не тільки читати, але й розглядати манґу.
Я вже знаю, чим все закінчиться, оскільки бачила аніме (яке є дуже класним теж), та все одно мені було цікаво і читалось так, як уперше!
Анонім
Забити на все, відкласти всі справи і просто читати цю манґу. Читала б і читала її, аби ж вона ніколи не закінчувалась.
Спочатку переглянула аніме і закохалася в нього з першого погляду, тому після анонсу виходу манґи придбала не задумуючись і на секунду.
Я не можу описати словами наскільки сильно мені подобається 'Місто, де немає лиш мене', цю роботу ніби запустили мені по венах і тепер вона циркулює наче кров, і щосекунди влучає в саме серденько.
Настільки глибоко, змістовно і неймовірно цікаво, що я, беззаперечно, раджу абсолютно кожному і кожній до прочитання
Сподіваюся, ця манґа знайде собі місце у вашому серденьку так само, як вона знайшла в моєму, заполонивши його🩵
Анонім
До прочитання першого тому манґи — я вже була знайома з сюжетом, оскільки бачила аніме. Тож я знала, що мені чекати, попри це було цікаво, ніби вперше.
⠀
Ще аніме мені сподобалось, воно дуже 💔 тож, коли Мальопус, анонсували цю манґу, я зраділа! Адже це чудова історія, на яку варто звернути увагу всім.
⠀
Головного героя звати Сатору. Він хоче стати манґакою, але не дуже виходить. У видавництвах кажуть, що його історіям не вистачає автора. Та Сатору не може більше відкривати себе через багато різних причин, зокрема й подій, які стались в дитинстві. Тож Сатору, пишучи манґу, підробляє ще у доставці піци. Але й це ще не все про нього — він має один талант. Коли має статися щось погане, то Сатору може передбачити це, ніби «відмотати» назад, знайти причину і все виправити. Не раз він так рятує людей від різних ДТП чи чогось подібного. Та чи допоможе це вміння «відмотувати», коли вбивають його маму?
⠀
Це дуже класна історія. Багатошарова. Оскільки в ній переплітаються події минулого з теперішнього. Це манґа, яка показує, що кожен наш маленький вчинок у минулому приводить до того, де ми є зараз. Перший том ще не залазить так глибко, але вже й він показує, що у житті Сатору не все так просто. У ньому читачі трішки дізнаються про теперішнє Сатору, але також і про його дитинство, про викрадення дітей, що тісно повʼязане з теперішніми подіями.
⠀
Мені сподобалась, як у цій манґі відділяють сторінки про минуле, вони мають чорний фрейм. Прикольно, щоб не заплутатися в подіях. У цій частині також багато роздумів Сатору про його життя, які також відокремлені спеціальними вставками. Тут, до речі, багато різнопланових ілюстрацій і не так багато тексту, часом бували навіть сторінки взагалі без нього.
⠀
Попри це, манґа дуже насичена вийшла, із сенсами, цікавим сюжетом і дуже захопливою й інтригуючою кінцівкою першого тому.
⠀
Дуже раджу цю історію всім, хто ще не читав.
⠀
Анонім
Котолог
