я в захваті, це вражаюча історія ❤️

«Земля молодих» — це книга з дуже сильною і незвичною ідеєю, яка справді чіпляє атмосферою, потойбічними мотивами й візуальною естетикою. Малюнки, концепт світу та загальний задум — мабуть, найсильніше, що тут є. Саме через це історію хочеться читати далі, навіть коли виникають претензії до виконання. Втім, реалізація для мене виявилась значно слабшою за сам задум.   Стиль написання місцями здається сирим: описи локацій нечіткі, через що важко уявити простір навколо героїв — кімнати, тунелі, так звані свідоцтва, музей чи навіть будинок. У тексті багато незвичних порівнянь і формулювань, а деякі речення доводилось перечитувати по кілька разів, щоб зрозуміти, що нам намагаються описати і як виглядає. Через це занурення в історію часто збивалося. Атмосфера ніби є, але картинка в голові часто не складається.    Темп теж стрибає: десь історія тягнеться, а десь починається хаотична суєта та нерозбірлива біганина.  Фейт… Хотілося б більше розкриття головної героїні саме як антропологині. Її професія могла стати справжньою родзинкою історії: додати наукового мислення, спостережень, професійного аналізу чи унікального погляду на події. Але фактично ця деталь майже не впливає на сюжет і виглядає радше як спосіб «підселити» персонажа до потойбічної тематики, ніж справді важлива частина її особистості.   Не до кінця переконливим для мене був і розвиток самої героїні. Спочатку її подають як розумну, цілеспрямовану молоду жінку, але її вчинки та поведінка часто виглядають нелогічними й інфантильними. Вона постійно застрягає у власних страхах і тривогах, хоча в її віці це вже або переростають, або хоча б частково пропрацьовують. Особливо дивувала її сліпота до очевидних «червоних прапорців» у стосунках. Вона мені нагадувала ту овечку, що сліпо мекає і йде на заклання. А згодом її мислення та поведінка змінюються надто різко, з моменту попадання в Тір на Ноґ, вона стає рішучою та сміливою, прям з ноги вривається в нове своє амплуа борчині за права стражденних, через що розвиток персонажа здається неприродним — ніби між двома станами просто не вистачило поступового переходу. О! Ледь не забула! Кохання😅 Воно виникло буквально з повітря — чотири зустрічі, нуль нормального розвитку почуттів, а під кінець нам продають «кохання до гробу». Я в якийсь момент взагалі була в шоці типу, а вони закохані? Коли це сталось?!😅   Фінал - «кіношний» хепі-енд, що не пасував до загальної концепції історії, на мою думку.    У підсумку для мене це книга з величезним потенціалом і дуже класною ідеєю, але з посередньою реалізацією. За атмосферу, концепт і божественні  ілюстрації — великий плюс. За стиль, темп, персонажів і розкриття світу — суттєвий мінус. Тому загальна оцінка — 3*.