Це дуже незвична книга! Вона не є ні трилером, ні детективом, а скоріше кримінальним романом з чорним гумором, іронією та психологічними порадами. Практики усвідомленості, що пропонуються, видаються дійсно корисними, але те, як їх застосовує головний герой, – це щось неймовірне. Він дуже усвідомлено приходить до простого висновку: немає людини — немає проблем.
Мені було трохи забагато мафіозної тематики, яка більше нагадувала щось із 90-х. Як виявилося, автор і справді черпав натхнення зі старих книжок. Це додало своєрідної атмосфери, але здавалося трохи перебільшеним.
Що мене здивувало, так це дії мафіозних босів. Вони поводяться настільки нерозумно, що це виглядає награно комічно, ніби вони роблять все, аби лише підлаштуватися під плани головного героя.
Місцями я справді сміялась, особливо з цих нелогічних моментів. Наприклад, сюжетна лінія, де мафіозі влаштовують дитячий садочок, місця якому як наркотик для батьків, виглядала як абсурд на межі фарсу.
Фінал теж розвеселив, хоч і був досить простим і, на перший погляд, дурним.
Загалом, книга мені сподобалася. Вона не лише підняла настрій, а й змусила задуматися про усвідомленість. Обов'язково читатиму продовження.