Авторка влучно передає ту реальність, у якій живуть тисячі жінок: реальність нескінченної безпардонності оточення, їхнього нестримного бажання “вставити свої 5 копійок”, оцінити, прокоментувати, нав’язати свою "дуже потрібну" думку, якої ніхто не просив. Ця книга показує, наскільки виснажливою може бути така нав’язлива «турбота» та як легко суспільний тиск здатен вбити в людині спокій, впевненість і відчуття межі. Це історія про право на власне тіло, власний вибір і власну тишу. Чудова, сильна й дуже потрібна робота. Однозначно в топі кращого серед прочитаного за рік.

Каріна Саварина у своїй книзі «За маму, за тата» торкається тих струн душі, які рідко озиваються буденно — вона пише про біль, втрату, але водночас і про відродження, про силу любові та пам’яті. Це історія, яка не дає залишитися осторонь, адже в ній кожен рядок пронизаний емоцією, щирістю та глибоким співпереживанням. Головна тема книги — дитячий і дорослий досвід, коли на плечі падає надто важкий тягар: втратити тих, хто є найріднішим у світі. Саварина з великою делікатністю показує, як боляче жити з цією порожнечею, як нелегко вчитися заново дихати й усміхатися. Але найцінніше в її тексті те, що він не тоне у відчаї. Навпаки — авторка доводить: любов до мами й тата не зникає з їхнім відходом, вона перетворюється на внутрішнє світло, яке веде далі, допомагає вистояти та знаходити сенс навіть у найтемніші часи. Стиль Савариної простий, але в цьому його сила. Її слова не ховаються за складними образами чи вигадливою риторикою, вони йдуть прямо до серця. У книзі багато теплих спогадів, дрібних деталей, що роблять постаті батьків живими й близькими для читача. Це додає особливої щирості, бо ми відчуваємо: перед нами не вигадана історія, а частинка самої авторки. Ця книга — не лише про втрату, а й про пам'ять як основу життя. Вона нагадує, що ми можемо жити «за маму, за тата» — продовжуючи їхню любов у своїх діях, мріях, виборах. Це дуже сильний посил, який не залишає байдужим. Після прочитання «За маму, за тата» у серці залишається відчуття ніжності й світлого смутку, а ще — вдячності. Вдячності за те, що маємо тих, кого любимо, і за те, що навіть після втрати можна зберігати з ними зв’язок через пам'ять і любов. Це книга-розрада, книга-нагадування, книга, яка дарує надію. І водночас — це щира сповідь, здатна навчити бачити сенс там, де, здавалось би, він втрачений.

чудова книга для переосмислення багатьох речей: від родинних цінностей до моделей харчування. дуже раджу!!

Жахлива книга, без висновку, без моралі. Від рхп допомогла ліпосакція ?‍♀️

Близька та болюча мені історія. Коли мені здавалось за 3 роки безпліддя, що я втрачаю розум - мені здавалось, бо до таких нетрадиційних методів в мене навіть не було думок, але авторка не здавалась навіть коли втратився здоровий глузд. Дякую, що є такі книги які висвітлюють проблему про яку не прийнято говорити. Місцями здавалось що Хрусталина хоче завагітніти, щоб просто завагітніти не уявляючи, що це не тільки про фото в інстаграм, а й інша сторона медалі, де купа відповідальності та стресу, криків ночами та непростого материнства. Але про це дізнаюсь вже в книзі мам.

Неймовірно насичений випуск, легендарний пул авторів та авторок, окремий респект за двомовність, чудовий подарунок для іноземного друга!

Дякую авторці за цікаве продовження першої книги -"Не вагітна". Дуже щемлива і актуальна тема! Нехай усі жіночки, які хочуть мати діток, обов'язково стануть матусями!?

Книга дуже сподобалася, авторка обережно і тактовно зачіпає болючу тему жіночого безпліддя! Обов'язково буду читати продовження!