Про що? Троє сестер зібралися у материнській хаті через пів року після її смерті, щоб упорядкувати справи, пов'язані зі спадком. Старша та молодша мали про матір не найкращі спогади, середня ж дуже її любила. Різниця у віці, різні батьки та ще купа проблем міжособистісного спілкування призвели до того, що сестри одна одну не розуміють.
"Саме тоді, коли сила волі перемогла спогади з минулого, дівчинка подорослішала. Коли вона, не шкодуючи себе, залишилася вірною своїм принципам. Такою Настя і стала: сильною людиною, яка в будь-якій життєвій ситуації може дати собі раду. Через усе своє життя вона пронесе цю історію, згадуючи, наскільки самотньою та нещасною була і що змогла витримати."
Вірогідно, це була остання спроба матері зблизити дочок. А ще вони знайшли щоденник, який мати вела у школі і дізналися про її тогочасне життя.
Так ось, задумка твору мені сподобалася, але, як на мене, лінії не завершені, пояснення не ґрунтовні. А ще я постійно не могла зрозуміти, про які роки йде мова. Бо якщо мати вчилася у 1969, то там не могло бути 11-класника, бо школи були 10-річки. А на момент розповіді найстаршій дочці 30 з гаком, то скільки ж тоді було матері до смерті? Щось я плуталася і плуталася. Як не зрозуміла, від кого ж залежать медичні проблеми середньої сестри. І трансформація мами мене теж не переконала, бо я не побачила чіткої картинки.
А щодо мови - відразу виникло відчуття, що це переклад з російської, бо вживалися вирази не зовсім притаманні українській.
І, якщо ви спитаєте мене, що я думаю про твір, то не отримаєте чіткої відповіді, бо, якщо його перевидають, то питання виникли тільки у мене?