З цієї книги, напевне, вийшов би непоганий детективний серіал для Netflix (принаймні, така думка не покидала мене, поки я її читала). Я люблю книги, після яких ще довго ходиш і думаєш: «А що б я зробила на місці героїв?» Ця історія саме така. Шерон, звичайна жінка на пенсії, дивиться на місячне затемнення й випадково помічає у сусідському вікні маленьку дівчинку. Дівчинку, про яку ніхто не говорить і якої наче не існує (її ніколи не видно на подвір'ї, вона не ходить до школи, а власники будинку стверджують, що мають лише одну дитину — сина). Шерон могла б відвернутися й сказати собі: «Мені здалося» (чесно, більшість так і зробили б). Та вона не змогла пройти повз. Мене це зачепило: як часто ми в житті «не помічаємо» те, що турбує, бо не хочемо брати відповідальність? А хтось у цей момент чекає, що його нарешті побачать. У книзі є ще Нікі — дівчина, яка сама виросла без стабільності й знає, що таке залишатися «нічийною». Разом вони починають розслідувати історію маленької Мії. І суть книги навіть не у загадках, а в простому усвідомленні: небезпечно бути байдужим. Що я винесла для себе: ? Не проходити повз. Іноді це болісно й може змінити твій звичний світ, але відвернутися — ще гірше. ? Система може зламатися. Соцслужби, правила, папери — це все добре, але в критичний момент тебе рятує жива людина, яка скаже: «Я вірю тобі». ? Родина — це не завжди кров. У книжці дуже відчутно, як зв’язок може будуватися не на ДНК, а на щирій турботі. ? Фасади обманюють. Те, що виглядає ідеально зовні, може бути пеклом всередині. І нам варто пам’ятати про це, перш ніж заздрити чужим «картинкам». ? Інтуїція — наш компас. Якщо серце каже «щось тут не так», краще перевірити, ніж потім шкодувати. Я зловила себе на думці, що ця книжка про надію. Про те, що одна уважна людина може змінити чиюсь історію. І що найсильніша магія у світі — це звичайна людська небайдужість.

Добра казочка для дорослих, проста і передбачувана як фільми із 80-90х. Написано добре загалом, але не моя чашка чаю

Приємний трилер від якого не чекаєш на кожному кроці підступу, а просто читаєш. Читається він неймовірно легко, але не через інтригу чи загадковість подій, а через манеру письма автора, швидше за все? В книзі чудово прописані персонажі і їхні дії. Ти ніби з кожним з них стаєш вже рідний❤️ ⠀ Чи часто ви звертаєте увагу на своїх сусідів? Однієї січневої ночі головна героїня Шерон вийшла помилуватись місяцевим затемненням, але натомість вона помітила у вікні сусідів маленьку дівчинку, яка мила посуд. Однак у цій родині не було дітей такого віку, тоді хто це? Та чому дитина миє посуд вночі? Ці запитання не давали спати Шерон, аж поки до неї не приїхала жити вісімнадцятирічна сирітка. Відтоді вони починають розслідувати це разом?? Але все не так просто, адже родина сусідів заможна та впливова, а соціальні служби не мають намірів втручатись... ⠀ Подолавши перші кілька розділів, мабуть, ви вже зможете трішки здогадатися що буде відбуватися далі. Але ви все одно не зможете припинити її читати ? Я її проковтнула за два дні і залишилась з приємним осадом. Тому рекомендую і вам ❤️

Той випадок коли нічого не очікувала від книги, а отримала величезне задоволення від прочитання. Дуже легко читається. Хоча, для мене, багато подій були очікувані та передбачувані читати було цікаво.

Після таких книг хочеться плотніше засунути штори, навіть якщо не робиш нічого незаконного чи ганебного - бо ж раптом хтось з сусідів навпроти завжди насторожі? Драматичний трилер, більше в бік драми, хоча і напруги вистачає. Спочатку дуже сильно захоплює, тоді емоційність історії довгий час засліплює і не дає відірватись. Але ближче до фіналу таки вилізають деякі недоліки, хоча не скажу, щоб вони істотно зіпсували враження від книги - так, хіба трохи заземлили загальний захват. Є дві паралельні лінії подій, і основна з них у тому, що жіночка похилого віку одного вечора зазирає у вікна до сусідів і бачить там маленьку дівчинку. От тіки маленьких дітей у тих сусідів нема? Тож побачене ще не скоро дасть їй спокій і змусить ретельно покопатись у чужій брудній білизні. Історія дуже повільна загалом, хоча фонової динаміки тут з головою - тільки основний сюжет це не надто рухає. Як у типовому психологічному трилері, головна увага - на розкриття і розвиток персонажів, моральні дилеми, їхні травми і те, як вони з ними борються. Загалом майже відразу зрозуміло, у чому саме суть і хто тут лиходій, але найцікавіше саме у тому, як картинка обростає деталями. І мені дуже сподобалась фінальна частина, сповільнення після кульмінації з великою увагою до пост-подій і емоційного стану персонажів. Що ж до недоліків - по-перше, є перегиб у бік повторів. Герої часом прям застрягають, кажуть одне й те саме двічі або тричі, ніби ретельно пережовують і зациклюються. Власне, не тіки герої, але і оповідачка. Це, в принципі, схоже на те, як люди туплять у житті?, тож дратувати стало хіба вже під кінець. А ще персонажі часом поводять себе невідповідно своєму характеру, що трохи ламає переконливість. Тобто не нелогічно з цілому, а нелогічно саме як на такого персонажа, образ якого ми бачимо. Оце найпомітніше під час фінальних подій. І останнє - у перекладі іноді зустрічаються дуже дивні слова. В топі дивних - легомакатиря? (якщо хтось знає, що це, поділіться) Та в цілому мені сподобалось. Захоплива історія, тримає в напрузі, швидко і легко читається. Дуже цікаво і дуже обґрунтовано у більшості моментів.

Для мене був не дуже страшний трилер/детектив. Читається легко та швидко :) Книга для відпочинку (якщо любити жанри з інтригами).