Книга доволі меланхолійна до середини, події наче відбуваються динамічно, але вайб все одно як осінній дощовий похмурий день. Можливо тому, що герої невдалі самовбивці і мають душевні проблеми, можливотому, що вони знаходяться в психдиспансері (доволі специфічному). Але раптово все змінюється і перетворюється на напружений і сумний трилер. Далі трохи спойлер, який можливо потрібен людям, для кого теми в книзі чутливі: Кінцівку можна назвати хепі ендом, хоча не без сліз. Загалом мені сподобалось, на один раз почитати під особливий меланхолійний настрій. Коли трохи взгрустнулось, але хочеться надії на краще майбутнє - надія це основний посил цієї книги, на мій погляд. Також не можу нічого сказати про походження авторки. Моїх здібностей не вистачило, щоб дізнатись чи не росіянка вона, бо прізвище викликає питання. Але, на жаль все, що мені відомо, що вона живе в США. Тож на свій страх і ризик прочитала, весь букток гуде її книгами.