«Луціан» — це не просто підліткове фентезі, це дуже емоційна й атмосферна історія. Багато читачів відзначають, що книжка нагадує щось між «Сутінками», але без тупих драм, і більш психологічно глибока. Абеді класно передає відчуття підліткової закоханості, тривоги, пошуку себе. Луціан як персонаж — загадковий, чарівний, і при цьому не картонний.
Легенька, літня підліткова історія, з крапинкою трилера. Різнопланові персонажі, кожен має загадки та секрети, а те, що мало бути невинним фільмом, грою зрештою вийшло з-під контролю та обернулося психологічною драмою. Особливо сподобалося, як авторка поєднала трилерну динаміку з глибокими людськими історіями — страх, надія, довіра і маніпуляції переплітаються в стрімкій грі за виживання. Ця книга показує, що емоції та психологія персонажів так само важливі як і події. Не скажу, що вона пройняла мене повністю, але деякі моменти дійсно переживала разом з героями. Підійде більше для людей, які захоплюються легенькими підлітковими трилерами, які не змушуватимуть глибоко задумуватися та розмірковувати про події, ніж любителям серйозних трилерів, детективів.
На жаль, не мій автор. Або справа саме в цій книзі? В будь-якому випадку поки не планую пробувати ще інші книги. Надто стрімка підліткова історія з крупинкою трилеру. Ніби не вистачило ще загалом сторінок 100...чогось. Якихось описів, деталей, взаємодій. Першу половину тексту я сумнівалась, чи не переплутала взагалі жанр, коли купувала. Чи це справді трилер. Я абсолютно не відчувала ніякої напруженості, моторошності, ’’гостросюжетності’’, а в моменти, коли здавалось от-от!...мене обламували. Це все скидалось на історію про групу підлітків, що просто веселяться на острові, ще й з нотками романтики. Сюжет просувається дуже стрімко. Надто стрімко! Я не встигала ні атмосферою перейнятися, ні персонажами. Інколи хотілось запитати ’’а для чого ти взагалі був?’’.. Хоч нам і розповідали про персонажів, але це ніби не мало сенсу... Подолавши десь 2/3 книги, почалось трішки цікавіше, такий собі ’’двіж’’. Але знову ж таки все відбувалось настільки стрімко, що я просто не встигала відчути якісь емоції. У висновку, кінцівка зовсім не зачепила і навіть розчарувала.
Ця серія стала для мене ковтком теплого повітря — чимось таким простим і душевним, що хочеться загорнутися в ковдру й читати без поспіху. Лола — як подруга з дитинства: трохи наївна, дуже щира, і завжди з ідеєю, яка може перевернути звичний день з ніг на голову. Її історії — це не просто пригоди, це маленькі нагадування, що світ ще може бути добрим. Читалося легко, без напруги, але з усмішкою. Були, звісно, епізоди, які мені здалися менш цікавими — хотілося більше глибини або несподіванок. Проте це не зіпсувало загального враження. Навпаки — серія залишила після себе ту саму емоцію, коли закриваєш останню сторінку й думаєш: «Оце було приємно». Це книжки, які не прагнуть шокувати — вони просто поруч. Як теплий вечір, як щира розмова, як перше закохане серце. Якщо шукаєш щось, що дасть видихнути — ця серія стане гарним вибором.
? Довіритися іншій людині — це така гра, у якій ти або все втратиш, або виграєш. Це атмосферний роман, що балансує між молодіжною драмою та містичним трилером. Книга має особливий настрій: літня відпустка, старий будинок з таємницями, компанія друзів і загадкова смерть дівчини, яка колись тут жила. Сюжет розгортається навколо Ноа – головної героїні, яка приїздить до будинку в маленькому містечку й дізнається про історію Елізи, яка померла за дивних обставин. Чим більше Ноа заглиблюється в цю історію, тим більше таємниць відкривається. Авторка майстерно вплітає в сюжет спогади, сновидіння та фрагменти минулого, що поступово розкривають трагедію, яка сталася багато років тому. Хоча події розгортаються без різких сюжетних поворотів, читати було цікаво – роман не здається ні надто повільним, ні занадто стрімким. Атмосфера книги – її головна перевага: постійне відчуття легкого напруження, містичний шлейф минулого і невловима тривога, що супроводжує героїню на кожному кроці. Розгадка смерті Елізи інтригує до самого кінця, і хоча деякі моменти можна передбачити, загальна картина все одно вражає. «Шепіт» – це чудовий варіант для тих, хто любить історії з елементами загадки, містики та психологічної глибини. Книга залишає по собі легкий післясмак меланхолії та роздумів про минуле, яке не відпускає.
Дуже непогано?? Якісний young adult роман з нотками паранормальності. Місцями весело, місцями наївно, місцями сумно. У 14-16 років я б була у дикому захваті від цієї книги, бо тут є загадковий хлопець, кохання до нестями і "весь світ проти нас" (признаюся, воно і зараз працює☺️) Оповідь не дуже динамічна у першій половині книги, зате розганяється з другої частини. Під кінець я просто не могла відірватися
Головна героїня Ребекка - цілком звичайна дівчина із характерними для підлітків проблемами. Одного разу їй сниться надто реалістичний сон про власну смерть ?, що довгий час не виходить із її голови. Ребекка випадково знайомиться із таємничим хлопцем, що нічого не пам’ятає про себе, ба більше , він не знає власного імені. Сім’ю та друзів дівчини дуже лякає цей хлопець, вони вважають хлопця маніяком переслідувачем. Незважаючи на всі страхи рідних, Ребекка відчуває себе безпечно поряд з ним і її незрозумілим чином тягне до нього. Якби я була підлітком, я була б в захваті. «Поганий» хлопець, заборонене кохання та елементи містики?. Книга легко читається і тримає в напрузі до кінця. Але можна було б трохи скоротити. Щодо недоліків, то мене бісили персонажі своєю нелогічністю дій??♀️. Це можна пробачити підліткам, але не дорослим. Окремо хочу похвалити оформлення. Обкладинка дуже стильна і естетична ?
Котолог
