Купила цю книгу виключно для завдання марафона і не можу сказати що пожалкувала, але точно не найкраще що я читала. Не ведіться на назву, як я. Тут зовсім крихта від Амстердама і його атмосфери, головний Лондон у всій своїй красі.
Двоє друзів, знайомих, коханців у минулому загиблої Моллі. Якими суперечливими були показані їх відносини. Як чітко і художньо зобразив автор їх справжні натури. Це мені сподобалось. Відчуття грішності і людських пороків відчувалось дуже сильно.
Текст читався чудово. Книга написана у 1998 році, а я цього майже не відчула. Тобто багато чого відкликається у сьогоденні, це як книжкова машина часу. Я розумію за що автор отримав премію. Так тонко і психологічно побудувати цей невеликий твір це достойна робота.
Душевні муки Клайва і Лінлі були так реально описані, що я відчувала той спектр емоцій разом з ними. Він був божевільний, огидний і неприємний, а кінцівка взагалі загнала мене в шок. Але все до цього шло, підводило і хоч як це вийшло нерозумно, сумно і відчайдушно я думаю що кожен зможе оцінити цей твір на те, що він заслуговує.
Анонім
Ця історія про покоління з потужною енергією, яке вигодувано молоком і соком повоєнної Держави, потім викохані своїми батьками в достатку, отримали повну зайнятість, нові університети, книжки у мʼяких яскравих обкладинках, рок-н-рол та доступні ідеали. Це покоління мало смаки, ідеї, багатство.
Ця історія про політику та популізм: «це вішальник і кат, представник родинних цінностей, гроза іммігрантів, шукачів прихистку, мандрівників і маргіналів».
Ця історія про любов та помсту: «Молі кохала його, він довіряв їй, і вона поважала його довіру. Це було щось особисте між ними. Все що вони робили, не стосується ні нас, ні читачів, ні кого».
Ця історія про насильство чи то загрозу насильства та про найважливіший момент в карʼєрі. Ця історія про мелодію, яка не може пережити психічного збудження. Ця історія про вибір: музика чи мораль.
Ця історія про «ментальність шантажиста та моральну стійкість блохи».
Ця історія 1998 року, але яка актуальна.
Анонім
Котолог
