Ювал Ной Харарі

Ювал Ной Харарі – історик, професор, доктор філософії та один з провідних журналістів-письменників, який публікує свої статті-огляди на різні події у світі у відомих виданнях. Тому цікаво було прочитати його роздуми щодо майбутнього на основі аналізу історичного минулого людства та побоювань сучасників.

Теми, які піднімає автор є досить різноманітними та актуальними зараз як ніколи.
 Що таке тероризм? Яка його загроза?
 Чи слід боятися штучного інтелекту? Чи може штучний інтелект замінити людину? Що зробити, щоб такого не допустити?
 Імміграція: це проблема чи ні?
 Що таке справедливість?

Аналізуючи такі і багато інших запитань, автор намагається зробити прогноз на майбутнє та застерегти від певних помилок. Харарі спонукає до дискусії про глобальні виклики, що визначатимуть цивілізаційний розвиток.
Книги подібного жанру часто здаються надто розпливчастими, або надто порожніми, щоб надати якісь значущі настанови на майбутнє. Часто в них важко знайти щось по справжньому цінне.

Проте, «21 урок для 21 століття» до такої категорії я б не віднесла, оскільки тут дійсно є чому повчитися. Цікавим є те, що книга видана у 2018 році та в Україні перекладена у 2022 і тому читач вже може самостійно перевірити теорії Харарі на практиці. На жаль, думки автора щодо неможливості війни не справдилися.
Щоб не закінчувати книгу песимістично, в останніх розділах Харарі, пропонує знайти свій шлях через пошуку себе, існування в цьому світі, оскільки без цього - ми не знайдемо відповіді на будь-яке поставлене питання.

Книга захоплива і надихаюча, проте деколи складна в читанні, але дає розуміння про нашу історію.

"21 урок для 21 століття" - книга, що провокує, надихає, розчаровує, не відпускає.

Теми порушуються дуже різні і актуальні. Просто вибух мозку! Тут вам і
⠀
🌍роздуми про тероризм, чому загроза тероризму перебільшена і роздута?
⠀
🌎 в чому полягає основна проблема імміграції?
⠀
🌎чому боятись треба не повстання штучного інтелекту, а його тотальної слухняності?
⠀
🌎яким чином релігія та націоналізм гальмують наш прогрес?
⠀
Думок в книзі дуже багато. Одні з них надихають - хочеться переосмислити вже відоме, поглянути на речі під іншим кутом, переоцінити свої орієнтири.
Інші лякають - що далі? Яким буде майбутнє? Описані проблеми справді актуальні і вони лякають, бентежать і тривожать.
⠀
Це книга-лабіринт: ви блукаєте дорогами цих розділів - свобода, рівність, релігія, бог, тероризм, секуляризм, освіта, війна, - і все це починає якимсь чином в голові формувати певну картинку.

Слова "життя складне" набувають якогось нового, більш глобального сенсу. Життя не просто складне, воно надскладне, а те, що творять люди - ускладнює його ще більше.

В книгу вкладено дуже багато. Ювал Ной Харарі зібрав потужний матеріал, переосмислив його і йому вдалося подати текст таким чином, щоб це мало максимально об'ктивний вигляд, наскільки це можливо в такому форматі. Деякі речі здаватимуться провокативними, особливо погляд на релігію та порівняння Біблії з "Гаррі Поттером". Але, як на мене, аргументовано в книзі все досить переконливо. І чітко відчувається голос і настрій автора — читаєш, мов бесіду ведеш.

В останніх розділах він пропонує свій шлях пошуку себе, існування в цьому світі. І протягом тексту не просто ставить запитання, а пропонує і шляхи вирішення проблем, альтернативи.

Історія про нас - про тварин, які стали богами. Так і називається останній розділ цієї книги.

Вона дуже захоплююча, легко читається, не перенасичена фактами, науковими термінами чи датами історичних подій. Але по суті, вся книга саме з цього, плюс роздуми автора про причини, наслідки, почуття, зв'язки людей і подій.

Книга про початок розвитку сапієнс, про релігії, гроші, наукові досягнення, аграрну революцію та успіх. Про стосунки між нами та наше ставлення до життя тисячі років тому і сьогодні. Останні сторінки штовхають на довгі та глибокі роздуми: хто ми? чого ми хочемо, як людство? та яка ціна нашим бажанням?
Книга більше художня, не наукова, не підручник.

На сторінках цієї книги знайшла декілька нових для себе думок з розділу про імперії, що так актуально на сьогодні...

Дуже смішно зараз читати про те, як автор боїться померти від нудьги у цьому скучному 21 столітті, де давно ніхто нікого не вбиває масово та безжально.

Ага, двічі.

Не витрачайте час на псевдоінтелектуалів, час - це те, чого в кожного обмаль.

Як каже Забужко "не люблю псевдоінтелектуалов".

От десь такі самі в мене відчуття до Гарарі та його магнус опусу.

Підходить виключно тим, в кого в анамнезі нема жодної іншої - дійсно розумної! - книги про історію людських цивілізацій.

Якщо ви читали Даймонда та Сапольскі, то навіть не витрачайте час на Гарарі