Ірина Славінська

Книга, яка просто мастхев для кожної дівчини!😍
⠀
Інколи читаючи багато художки, я втомлююся, і тоді беруся за нон фікшн. Зазвичай обираю дуже випадкову книгу, інколи заходить, а інколи ні. Але цього разу, коли я взялася за "Майже дорослу" - це був просто вибух чогось крутого для мене 🔥
⠀
Гадаю у кожної дівчини вдома знайдеться книжка довідник для дівчат. У мене також є свій невеличкий списочок таких книжок, які я дуже-дуже раджу. І тепер ця книга також в нього входить!😍
⠀
Адже ця книга написана у довірливій формі. Ніби авторка це твоя подруга, яка сидить поряд і веде з тобою розмову про різні теми, що зараз є актуальні серед підлітків: що зі мною не так? Як знайти друзів? Хто я взагалі така і що мені подобається? Як захистити себе онлайн? Моє тіло, та як за ним доглядати? Батьки, розлучення, волонтерство і фемінізм.
⠀
Тем, які охоплює книга дійсно багато, але авторка розділила усі ці питання на окремі розділи і вони між собою перегукуються. Що мені особливо подобається!😍
⠀
А ще читаючи можна зустріти багато порад та рекомендацій від авторки, це і є списки цікавих книжок, і фільмів. І багато qr кодів перейшовши на які можна подивитися різні відео, або почитати статті на теми, які якраз розповідала авторка.
⠀
І що для мене найцінніше - у книзі зовсім немає повчань. Ірина Славінська ділиться своїм досвідом, розповідає про те, якою підлітком була вона і будує місточок довіри читачок до світу дорослих. Показує різні ситуації, з якими дівчата можуть стикнутися, або в які потрапляла вона сама і розповідає про шляхи вирішення проблем.
⠀
Але що саме обереш ти, залежить тільки від тебе. Та ще й цікаво те, що у книзі можна записати свої думки. Тут навіть для цього авторка відводить окремі сторінки.
⠀
Загалом я залишилася дуже задоволена від читання 🔥 Колись мені вже траплялася схожа книга "Посібник з виживання для дівчат", але все ж ця мені куди ближча. Та ще й читаючи знайшла відповіді на свої запитання, і багато матеріалу, над яким можна подумати.
⠀
Читаючи я сміялася з дотепних ситуацій, захоплювалася авторкою та її думками, зачитувала батькам деякі сторінки і загалом насолоджувалася читанням. Тому дівчатам підліткам я щиро раджу мати у себе на поличках таку класну книгу.
⠀
Дякую Вівату за можливість прочитати книгу ❤️

Дуже важко щось писати про збірку оповідань різних авторів, бо це як описувати різних тварин у зоопарку - нічого спільного, крім часу дії.

«Таке різне Різдво» - така промовиста назва, ніби книжка має подарувати різдвяну надію, радість, магію, як колись у дитинстві.
Після прочитання збірки «Таке різне Різдво» у мене виникло відчуття аналогічне тому, коли поставити штучну ялинку і очікувати аромату хвої у квартирі. Жодної магії, крім того, що Леся Українка зустріла Христа (що, особисто мені здалося більше схожим на «білу гарячку»).

Напередодні Різдва хочеться історій легких, чарівних, які допоможуть віднайти дитячу радість від очікування Різдва, це точно не ця книга.

Читати чи ні "Мої запасні життя"?
Моя однозначна відповідь - ТАК

Що це за книга?
Буквально - збірка есеїв журналістки та перекладачки Ірини Славінської. Себто авторські роздуми, спогади, спостереження, пережиті досвіди. Часом болючі, місцями повчальні, та завжди близькі, знайомі сучасному поколінню української молоді. Вони стосуються гарячих точок нашої національної свідомості. Точок на єдиній прямій, що є безперервним рухом від минулого до майбутнього.

Чому її потрібно читати?
Я раджу читати цю книгу, бо вона є фізичною прокачкою мозку. Це доступна середньостатистичному українському читачеві інтелектуальна проза.

Раджу, бо вона про важливе і давно вже нагальне, занедбане в пам'яті і варте переосмислення. А саме про:
- Корені та історичну свідомість
- Відсутність цілісного розуміння минулого сучасною молоддю
- Питання мови, чи то по суті його відсутність
- Питання явища на літеру "ф" в Україні
- Питання толерантності, рівності, емпатії, свободи

Ця книга створила мені більше Різдвяного настрою, аніж всі глінтвейни і гірлянди-вогники, разом узяті.

Вона про сьогоднішнє, українське Різдво, Різдво воєнних часів. В збірці багато тепла, посмішок, віри в щастя - але є і смуток, і журба, і втрати. Все це настільки органічно переплітається, що в підсумку читаєш справжню Різдвяну книгу.

Якщо ви раптом не знаєте яку книжку поставити між "Кобзарем" та "Чорнобилем " на полицю - беріть цю.
⠀
Скажу чесно - було боляче. Моментами плакала від того, скільки ми всі разом пройшли, а потім, які ми: класні, сильні, згуртовані попри все.
⠀
Для себе зрозуміла, що війна породила не тільки біль та смерть, але й потужну сучасну літературу. Її потрібно писати, видавати, купляти, читати і популяризувати.
⠀
"Війну 2022" читати важко. Вона, як глибока рана: досі є і болить.
⠀
Це книжка моя щира рекомендація. Вона - база. Її хочеться процитувати всю.
⠀
Вам не обов'язково читати її зараз. Можна дати собі час і поки відкласти її на полицю до моменту, коли стане трохи легше сприймати війну і цей світ загалом.
⠀
А поки цитати:
⠀
*"Ці дні війни - наче нове літочислення. Час тепер має чіткий відлік з нуля. Точніше, з 4:30 24 лютого. Все, що було до - далека казка. Все, що попереду - невідома невідомість. Важливо - ця мить, що зараз, і безпека".
⠀
*" Моя улюблена наливка тепер м'ятна, на основі корвалдину. Як заморожений конфлікт, є заморожена любов. За ці дні ми позаморожували стосунки з багатьма, з ким через дрібниці були посварені, й писали "як ти?"родичам, з якими спілкувалися лише на свята"
⠀
*"Якось ми з двома подругами, ветеранами війни, пили пиво у мене вдома. "Лікую зараз спину ,- буденно поділилася одна. - Усе думаю, чи наважуся нарешті народити дитину чи доведеться знову вдягати бронежилет .."Ми всі відчували одне й те саме".
⠀
* "І коротка фраза знайомим голосом по той бік слухавки :"Почалося".
⠀

Збірка короткої прози від українських письменників "Моє тихе Різдво" – це продовження різдвяних антологій від ВСЛ✨

У мене є вже декілька таких святкових книг від "Видавництва Старого Лева", тому я не змогла пройти повз їхню новинку. І скажу вам чесно, що я жодного разу не пошкодувала про це!

У "Моє тихе Різдво" поєднуються розповіді про святкування у галицькій родині, історія про віру у світле майбутнє та щасливе Різдво з військовим, дуже тепла й цікава розповідь про мусульманку, яка обожнює адвент-календарі, та жінку, яка є атеїсткою, але в той же час святкує цей чудовий день разом зі своїми рідними🤍

Всі ці історії дуже приємні та захопливі. Частина з них повертає нас в дитинство, коли мама з бабусею готували 12 страв, а ви сиділи закутавшись у плед, читали книгу та з нетерпінням очікували на різдвяну вечерю у колі найрідніших.

Не важливо, святкуєте ви Різдво 25 грудня, чи 7 січня – для українців це свято є одним з найважливіших у році, і тому потрібно плекати цю традицію та ділитися своєю любов'ю з іншими. І саме такі історії нам в цьому дуже допоможуть!

• Все в історії було змінним, життя – крихким, час – надто швидкоплинним.

• Яким не був би час, яким не було б усе довкола, ми можемо бути щасливі.

• Передчуття свята – чи не яскравіше й сильніше, ніж саме свято.

Неекспресивна, камерна візія війни, частково зумовлена специфікою роботи радіоведучої, продюсерки Радіо Культура, місія якого полягає в рефлексуванні подій крізь призму символічних культурних кодів.

Звичний робочий одяг, запахи, що надихають, зустрічі з друзями, спільні трапези, перечитування античної класики і класики української, спостереження за відродженням природи, проростанням трави і квітів, споглядання зоряної конструкції Чумацького шляху під час блекауту – це якорі, що дають авторці можливість триматися необхідного життєвого трибу, зберігати внутрішній баланс.

Особливий аспект «Повітряної й тривожної книжки» – привідкриття специфіки роботи на радіо й особистих переживань у процесі такої роботи, зокрема під час непередбачуваного розвитку подій.

Щира і непретензійна книжка про тривожне життя в тилу.

Книга про сьогоднішні реалії... як виживають під час війни... як змінилися пріорітети...
Повітряні тривоги, бомбосховища, правила безпеки, втрати...
Про людські долі, які втратили все, але не втратили віри у перемогу.