Нові відгуки

Ця книжка — база-ґрунт-основа-фундамент для кожного, хто бажає розібратись у темі фемінізму, щиро рекомендую!

Загалом цю збірку я не зрозуміла. Це не різдвяна збірка, а якась безпросвітна темрява. Деякі оповідання, звісно, були хороші! Від оповідань «Чорний Піт» і «У Поконо» було дуже боляче, від багатьох було сумно, більше половини збірки були просто ніякі (навіть у деяких факт Різдва був наче й трохи зайвим). Не шкодую, що прочитала, оскільки тут є чудові українські автори. Але якщо хочете почитати щось перед Різдвом – не раджу. Хоча, як каже моя люба подруга, «які часи – таке й Різдво» 💔

Шикарна збірка оповідань, от просто взяти й читати (не тільки на Різдво, але передусім). Оповідання справді глибокі, чудово написані, не поробки з шишок і палиць. Саме завдяки цій книзі я відкрила для себе Михеда та Кузнєцову - і мала неймовірний рік із іншими їхніми творами. Смакувати можна потрошку, по шматочку, або влаштувати собі довгу прекрасну ніч. Однозначна рекомендація.

Книга з одного боку містить багато моментів, які глибоко перегукуються з власним досвідом, з іншого - викликають сильне бажання посперечатись, доповнити. Подібне занурення в емоційний стан окремої людини протягом першого року повномасштабки дозволяє більш відсторонено переосмислити реальність, ніби з певної відстані чужого досвіду, тим самим полегшуючи її прийняття.

Я полюбляю читати гарні збірки і коли побачила цю, то дуже захотіла її купити і читати саме у передноворічну пору. Шкода, але після прочитання навіть не можу виділити яка сподобалась найбільше. Хотілось читати і відчувати новорічне диво, а був тільки сум і сумні історії. Тут було і про Новий рік, і про Різдво, і про традиції, і про вертеп, про кохання і родинні відносини, але для мене було прісно. Загалом вийшло непогано, хоча добре, що сторінок мало. Це мабуть дійсно той випадок коли мені не вистачало гарної історії за таку маленьку кількість сторінок. Інколи читаєш і за 5 сторінок така історія, що потім або зі сльозами або з відкритим ротом сидиш, а тут було: дочитала, ок, наступна. Я такого не люблю. Моя душа ці історії не відчула, хоча я сподівалась на протилежне.

Подібні книги я називаю "теплим") Позаяк їхнє читання, подібне до щирої розмови з подругою дитинства, з котрою не бачилися понад 20 років, і конче потрібно поговорити про "все на світі". Дитячі спогади, радянське виховання, школа і її "заслужені" вчителі в 90-ті роки, перекладацька діяльність, робота на радіо, Майдан, мовне питання, права людини, фемінізм, навчання у виші - це лише неповний перелік тем есеїв, які розкидані в книзі, немов частинки цілого. Якщо запитати, з чим асоціюється ця збірка короткої прози, - рефлексії, які викликають і сміх, і сльози. Жанр, з яким досі не була знайома, приємно вразив, тим паче, авторка книги українка і майже моя однолітка)

Я не прочитала цю книжку на одному подиху. Місцями вона складна, бо ти мимоволі приміряєш якісь історії до себе. Співчуваєш, бо вони правдиві і часто описують болючі досвіди авторок. Тут і про материнство, і роботу, і вплив совка, і той "прекрасний" ідеал краси, і про захмарні цілі і їх досягнення. Та багато, про що. Лишень хочеться сказати Спасибі всім тим жінкам, що поділилися своїм сокровенним. Історія Ірини Галай, першої українки, що підкорила Еверест викликала щире захоплення. Книжка важлива. Вона написана жінками для жінок, а я б сказала, що такі історії - то мастрід і для чоловіків, аби краще нас розуміти.

"Яким би не був час, яким не було б усе довкола, ми можемо бути щасливі". "Моє тихе Різдво" - це збірка короткої прози сучасних українських письменників. Хоч як я обходжу збірки стороною, та ця книжечка припала мені до душі. Вона вміщає 18 оповідань, які не залишать вас байдужими. Обов'язково натрапите на ту оповідку, яка торкнеться серця. Ця збірка якраз на часі, тому що вона про нас з вами, про українців, які живуть у дуже непростий історичний період. ✴️Про тих, які зараз змушені втікати від війни за кордон і про тих, які здригаються від звуків сирени тут; ✴️ про волонтерів, які постачають найнеобхідніше бійцям та переселенцям, і військових, які блукають, але ніколи не загубляться, бо їх тримає тепла надійна рука; ✴️про жінок, які мучаться від переживань і не можуть їсти та спати, допоки не почують рідний голос по телефону; ✴️ про колядування у селі і велику родину, яка збирається на Різдво за одним столом; ✴️про особливий смак тертих картопляних голубців та виліплювання грибних вушок; ✴️про обручку з фольги, яка дорожча за всі коштовності світу, подарунки долі та вміння цінувати те, що маємо; ✴️і про окупований Крим, в якому ми обов'язково ще побачимось. Мій Топ-5 оповідань, які найбільше вразили: 1. "Марто, Марто" Артур Дронь; 2. "Міцна горішка" Надійка Гербіш; 3. "Ідеальний різдвяний сюжет" Мар'яна Савка; 4. "Може не бути інших днів, окрім цих" Катерина Бабкіна; 5. "Казка про життя" Людмила Таран. Ця зворушлива книга змушує ностальгувати, тривожить, зачіпає за живе, рве серце, болить, водночас наповнює душу теплом, любов'ю до рідної землі, безмежною вірою та надією на краще. ✴️"Диво цього свята полягає в тому, що Христос рождається постійно. Бог, який існує поза часом, стирає тепер час і для людей. У кожному з нас він тепер рождається. Велика радість - стати Йому Вифлеємом". ✴️"...завжди залишається шанс на розраду, на надію, - навіть у найчорнішу мить".