Ця книжна дійсно неймовірна. Тут і про силу, харизму, розум, відвагу. Я її прочитала за один день. Рекомендую!

Одна з улюблених авторок сучасної літератури + один із найзагадковіших особистостей української музики? Що з цього вийде? ) - чудова історія, яка змушує шукати істину і намагатись зберегти гідність до останнього подиху. . Книжка про життя, славу і любов до музики. Ця історія - це інтерпретація пані Ірен. Можливо, десь її домисли і, звісно, власне бачення. . Роман не лише про Миколу Леонтовича. Він про чоловіка, який все життя гриз себе через слабкодухість. Який хотів померти, але дожив ледь не до сотні років. Але який так і не став собою, а ховався за чужим ім'ям. . Тут багато життя тогочасної України. Важливі історичні події. Війна. Наша. Їхня. Безглузда. Та наслідки. . Як на мене, образ Степана авторці Дуже вдався. І не тільки він. Здається, що це трішки інша Роздобудько. Але її проза близька і рідна? . П.С. До речі, кілька років тому ми з учнями відвідали музей М. Леонтовича на його батьківщині у с. Марківка?Постать видатного композитора дійсно притягує. Чого варта тільки лінія кохання у його житті)) Ця історія переповнена таємницями і не факт, що колись ми дізнаємось істину. . Роман Рекомендую? .

В домі перестарілих у США помирає старий чоловік на прізвище Леонтович,наче брат знаменитого композитора. Але перед смертю він хоче поговорити зі священником. Перед нами розгортається картина 20-х років 20 століття. Складні події 1917 року та захоплення влади більшовиками спричинили переслідування і знищення інтелігенції. Саме в той час Микола Леонтович написав знаменитого "Щедрика", який у виконанні хору Кошиця гучно прогримів у Європі та США. Але в житті композиторові, на жаль, така слава не допомогла. Трагічна смерть Миколи Леонтовича і хто такий старий американець Нік Лео? Він розповість свою життєву історію, тісно переплетену з долею знаменитого композитора. Авторка розповіла свою версію подій. Дуже атмосферне читання у різдвяний період, коли "Щедрик" лунає звідусіль.

Роздобудько так написала біографію Олени Теліги, що я захопилася, стала справжньою фанаткою. Про Телігу я знала лише з сухих статей вікіпедії, але була зачарована її віршами. А у цій книзі поетеса змальована такою живою і дивовижною! ⠀ Роздобудько одразу застерігає, що це не класична біографія, а просопографічний портрет - на основі архівних документів. У романі є голоси сучасників, спогади про Телігу, уривки з листів і статей. І вірші. ⠀ В основі - сценарій фільму, і кіноматографічність оповіді відчувається. Я щиро сподіваюся, що ми цей серіал таки побачимо. ⠀ Якою вона була? У що вірила? За що боролася? Вихована "петербуржанкою", так боролася за українську мову. Не поступалася принципами, не дозволяла страху зупинити себе. ⠀ Освічена, елегантна, палка, дієва, неймовірна! Вона не мала ілюзій щодо війни, щодо радянської і німецької окупації. Але вірила, що український народ зможе здобути свободу. Заради цього і поїхала до Києва, і через це загинула у Бабиному Яру у 1942. Їй не було й сорока... ⠀ "Якщо Україна розігнеться і буде дихати - вона буде жити! А цього Москва не допустить нізащо! Вона щільно забила вікна, в які міг би відірватися вітер із Заходу. Вона нищила всіх, хто ці вікна прорубував. Вона притискала до землі все, що в Україні рвалося вгору. І на ті зрівняні із землею місця висовувала постаті своїх Пушкіних, Блоків, Єсеніних..." ⠀ Роман починається з підліткового віку Олени у Києві, і проведе її через Чехословаччину і Польщу назад до рідного міста, у яке вона мріяла повернутися. Розповість про батьків, братів, друзів. Маланюк, Ольжич, Рогач, Самчук, Донцов і багато-багато інших. Українська інтелігенція за кордоном, яка мріяла про вільну Україну. ⠀ Окремо хочу сказати про історію кохання Олени і Михайла. Це саме такі стосунки, на які хочеться рівнятися. "Там де ти, там і я". До смерті. ⠀ Вдумайтеся у ці слова: ⠀ "... Байдуже, з чиїх рук отримувати шматок хліба і чиїм богам молитися. "Це явище - перше і основне зло, яке треба вирвати з коренем! Не все одно, хто як говорить, яким богам молиться, які книжки читає. Не все одно, якими іменами названі вулиці наших міст, не все одно, чи домінуючим є для нас Шевченко, чи Пушкін... А коли - все одно, то це значить, що все одно, хто є ми самі! Це значить, що ми не нарід, не якась спільна історична збірна сила, а невиразна юрба, сіра маса, вічно принижена без всяких ідеалів чернь..." ⠀