Інна Мірошниченко

Це чесна, відверта і дуже людяна історія про шлях до материнства, який не завжди вкладається в «ідеальний» сценарій. Авторка ділиться власним досвідом усиновлення дитини, поєднуючи це з кар’єрою, пошуком балансу та внутрішньою боротьбою із сумнівами й суспільними очікуваннями.

Це не лише про усиновлення — це про право жінки бути різною: сильною, втомленою, рішучою, м’якою, успішною й розгубленою водночас. У тексті багато світла, але і багато правди, що болить. Читати цю книжку — наче слухати щиру розмову з подругою, яка пройшла складний шлях і вирішила не мовчати.

Рекомендую тим, хто розмірковує про батьківство, сумнівається у своїх силах або просто хоче зрозуміти, як виглядає сучасне материнство без прикрас, але з любов’ю.

Книга нікого не залишить байдужим. Але це точно не біографічно-мемуарне чтиво, до якого більшість могло звикнути. Ні скандалів, ні брудної білизни, ні ще чогось на таке схоже...
Одразу після прочитання склалося враження ну і що я прочитала, що тут такого, але трішки вдихнувши розумієш, що це розповідь мудрої та сильної Жінки й Мами, яка показує, що вона така ж, як і всі, живе своє життя, де є місце для свого особистого, сокровенного, де чужим не місце.
А стосовно розділів про усиновлення й життя дітей в інтернатах, то це окремий емоційний розрив, який не описати словами.
Байдужим точно ніхто не залишиться!