Чесно, я не люблю ці затягнуті серійні детективи – часто вони шаблонно написані, а відірваність частин взагалі вбиває сенс всієї серії. Тут шаблон зберігається – детективка з родзинкою, новенький помічник, що вливається в зграю поліціянтів і конфліктує з керівницею, загадкова і заплутана справа і купа підозрюваних. Але, тут є родзинка побільше за велику детективку – тут все крутиться навколо страшного, злочинного експерименту над дітьми! Ось цей аспект тримає увагу і напругу. Сам експеримент і його наслідки – вся сіль трилеру, а все саме розслідування перевертає з ніг на голову. Вбивства, що не зовсім вбивства, відсутність мотиву і схожості в методах злочину, і все це загорнуте в закинуте, оточене лісами, містечко, де попри маніяка, люди закриті, мовчазні і стоять один за одного горою, прикриваючи і ховаючи справжнє обличчя цієї «дружньої» спільноти. Спільнота брехунів, спільнота «сліпців», що закривають очі на злочини проти найслабших – дітей! Діти, маючи родини, формують свою сім’ю з травмованих, ображених, скривджених дітей, саме підтримка один одного дає їм сенс і сили жити у своїх родинах. Інертність дорослих, які закривають очі на знущання над дітьми, одного дня породжує вбивцю. Вперше мені було шкода вбивцю, адже його злочини не є породженням злого розуму чи садизму, книга, де немає поганця, книга переповнена травмованими дітьми, травмованими дорослими, де детективка має стільки особистих проблем, що важко уявити ефективність її роботи, але вона – це приклад, як можна приборкати своїх демонів силою волі. Сильна тітка! Цікавий незвичний сюжет.

Це той випадок, коли трилер не просто тримає в напрузі, а ще й змушує замислитися над глибшими темами… Дуже цікавий початок — вже з перших сторінок мене вразило, що знайшли труп голого чоловіка без очей. Це нетипово — зазвичай жертвами стають жінки. Вже тоді стало зрозуміло: буде цікаво! Сама атмосфера засніженого альпійського містечка — похмура, гнітюча, майже містична. А Тереза Баттіалья — головна героїня, літня слідча зі складною долею та ще складнішим характером — викликала у мене справжнє захоплення. Її боротьба з хворобою, з власною пам’яттю і водночас — неймовірна професійність і людяність. Особливо мене зацікавив образ вбивці. Він не намагається приховати ані відбитки, ані ДНК. Це дуже нетипово, і від того ще більш лякає. А коли авторка починає поступово розкривати його історію, в мені прокинулася дилема: він злочинець чи жертва? І ось тут текст несподівано набуває глибини. Крім динамічного сюжету, Туті порушує серйозні соціальні теми — материнська депривація, холодне дитинство, емоційний голод. Було цікаво потім окремо почитати про це. І найголовніше — авторка через цю історію ненав’язливо нагадує нам про важливе: дітей треба любити, обіймати і цілувати. Завжди. Цей роман — не з тих, що просто читаєш і забуваєш. Він тривожить, глибоко проникає у свідомість і ще довго не відпускає. ? Якщо ви шукаєте трилер, що поєднує в собі інтригу, психологічну драму та глибокі теми — «Квіти над пеклом» точно вартий вашої уваги.