Подорож у світ української містики та народних повір’їв. Казкові мотиви переплітаються з реальністю, оживають давні легенди та магія, яка захована між рядками. Книга захоплює атмосферою темної української ночі, де нечисть ховається в тінях, а історії оживають у кожному оповіданні. Це добірка короткої прози класиків ХІХ–ХХ століть, що залишає після себе відчуття чарівності та загадковості українського фольклору

Це захопливе занурення в атмосферу загадковості та народних вірувань, де межа між казкою й реальністю майже непомітна. Книга майстерно поєднує класичні тексти ХІХ–ХХ століть, у яких оживають відьми, чорти, примари й давні перекази, що досі зберігають свою силу. Добірка створює відчуття темної, але чарівної української ночі, наповненої голосами предків і магією, що прихована в кожній історії.

"Конотопська відьма" то мало не основа української літератури. Мало того, що вона доволі цікава, так ще й розповідає про рідний край українців. Це, напевно, одна із найвідоміших книжок в Україні. Кожен повинен її прочитати обов'язково.

Мені пощастило прочитати "Великодню класику"! Не буду першою, але висловлю захоплення від дизайну обкладинки, який розробила Лада Касьяненко?! До речі, яйце, якщо потерти і досі ароматне??. Тепер щодо змісту - приємно вразив. І це ще одна Велика Подяка колективу науковців, що працювали над антологією! Найперше, - вірші ?! Підібрані зі смаком і любов'ю до України й українського❤️. Це і мій улюблений "На Великдень на соломі..." Тараса Шевченка - напівдитячий та напівжартівливий. Більшість віршів обов'язково містять у сюжеті одвічні Великодні символи - Паска, Крашанка (Писанка), Хрест. Але іноді автори віршів для надання більшої урочистості та ефекту піднесення додають образ дзвонів, як у Б.-І. Антонича: "Дзвони грають шовково, осяйно, бароково..." Щодо прозових творів українських письменників ХVIII-XX ст., треба зазначити, що більшість з них розповідають про події або напередодні, або під час свята Великодня. Автори намагалися через оповідачів передати всю красу Великодня і водночас важку, кропітку працю у підготовці до свята. Мабуть, це йде від наших пращурів, які з такою теплотою передавали наступним поколінням любов і шану до традицій. Моя прабабця вважала Великдень найголовнішим святом! Окремо хочу зазначити ще тему святкування на чужині, у неволі (твори М. Чернявського, П. Феденка). Наскільки щемко і важко давалися українцям Великодні поза Батьківщиною ?. Тому особливо Актуально зараз, під час повномасштабної Війни, звучать слова М. Чернявського: "Тяжко бути в таку ніч (мається на увазі, напередодні Великодня) десь далеко від рідного краю, від сім'ї і, блукаючи між чужими людьми, прислухаючись до чужої радості, ловити слухом чужий сміх, в серці точити, капля по краплі, гірку отруту самотини". Тож, прочитавши антологію, раджу її як дітям, так і дорослим! Ви не лише познайомитися із малознаними творами про Великдень, а й відчуєте на Смак всю Велич і Красу цього українського традиційного свята! Оцінка 10 з 10!

«Конотопська відьма» справила на мене яскраве враження своєю поєднаністю гумору, народних вірувань і глибокої сатири. Автор у дотепній формі показав життя українського села, висміяв людські вади — жадібність, дурість і легковірність. Особливо цікаво спостерігати за кумедними пригодами сотника Забрьохи та писаря Пістряка, які виявляють безглуздість влади в руках неосвічених людей. Образ відьми Явдохи додає твору містичності та народного колориту. Мені сподобалося, що повість змушує і сміятися, і замислюватися. Вона показує, що без мудрості й справедливості влада перетворюється на хаос, а забобони лише підсилюють людську темряву.

Це не просто смішна історія про відьму, а гостра сатира на чиновництво, темряву і забобонність. Варто прочитати кожному, хто цікавиться українською літературою, історією побуту та прагне побачити, як деякі людські вади не змінюються з часом.

Конотопська відьма Григорій Квітка-Основ'яненко Прекрасне оформлення у збірки, в яку входить не лише повість, що дала назву всій книжці, а й інші більш і менш відомі твори класика української романтичної і не лише романтичної літератури. Отже, початок ХІХ століття, конотопському сотнику Микиті Забрьосі відмовляє красива та успішна господиня Олена Хоружівна, яка до того ж має нареченого. Як водиться у ті часи, без відьми не обходиться, Микита звертається за допомогою до конотопської відьми Явдохи Зубихи і тут починаються для героїв події, які матимуть зовсім не той результат, на який сподівався сотник. А образ відьми Явдохи назавжди увійшов в історію нашої літератури. Недарма ж зараз найуспішніша інтерпретація цього твору стала касовою театральною виставою, за сюжетом знято фільм, образ Явдохи надихав багатьох письменників на свої твори. Інші твори у збірці: моторошний “Мертвецький великдень”, “Салдацький патрет”, “От тобі і скарб”, “Де те щастя”, “Перекотиполе”, “Пархімове снідання”, “Малоросійська биль”, “Підбрехч”, і перекладені з російської “Головатий” та “Українці”. Щоб написати “Салдацький патрет” Квітка взяв один з відомих сюжетів, анекдот про художника Аппелеса та шевця, та обіграв його в першому своєму українському оповіданні. На ярмарку маляр Кузьма виставив майстерний портрет солдата, якого всі сприймали за справжнього. Лише швець побачив, що чоботи направильно намальовані, тож розкритикував роботу, маляр скористався професійними порадами шевця, але коли той взявся ще й мундир критикувати, в якому нічого не тямив, тут вже митець непрофесійну критику не стерпів. “Малоросійська биль” має ще іншу назву “Купований розум”, це гумористичне та сатиричне оповідання про те, як сільський дяк хотів купити синові розум, але весь час виходило так, що купити знання, а не здобути навчанням та працею, лише людей насмішити: “Через науку не станеш розумним. Хоч усі книжки вивчи напам'ять, а розуму не наберешся. Треба світу повидати, з людьми поводитись, тогді до розуму дійдеш.” - так каже Демкові його син. Позичив дяк гроші, відправив сина на навчання, а син гроші проциндрив, повернувся через три роки, так і не набравшись розуму. І знову дяк грошей напозичав, щоб синові дати шанс набратися розуму, але знову не пішло навчання синові Демка у користь: “лучче б ти, сякий-такий сину, дурнем ріс би дома, ніхто б і не знав, що ти єси дурень; а тепер усяк бачить, що ти вернувся більшим дурнем, чим був… “ “Мертвецький великдень” - оповідання про народні селянські звичаї під час святкування Великодня, в якому моторошне та смішне дуже гарно переплелися. Пріська мала за чоловіка приймака та вихованця свого батька, Нечипіра. Перед Великоднем Нечипір добряче напився, і хоча зранку чоловік ще був п”яним, але пішов до церкви, бо боявся, що Пріська буде його лаяти за пиятику. Але в церкві Нечипір поряд зі святим отцем побачив мерців, що хотіли, аби Нечипір поділився з ними куском вареника, який п'яний Нечипір у роті не прожував звечора. Чоловік зі всіх сил намагається потягнути час, щоб дочекатися, коли півень закукуріка, щоб мерці зникли. А на ранок прокинувся Нечипір під церквою і всі односельці зрозуміли, що вся ця моторошна історія — сон п'яниці. Головне, що мені подобається у творчості Квітки — живі характери, гумор, детальне змалювання побуту того часу, обрядів, поєднання цікавих сюжетів та повчальних висновків.

Ця збірка оповідань стала для мене справжнім випробуванням. Написана вона такою насиченою та складною українською, що часом здавалося – англійською було б легше читати. Але класика є класика. І попри все, самі оповідання – чудові. Я не мала особливих очікувань, але зміст книги мене вразив. Теми, які порушує автор, глибокі, подані з сильною емоційною складовою й актуальні по сьогоднішній день. Мої фаворити: 1. «Конотопська відьма» – беззаперечний лідер. І я всім серцем полюбила цей твір. Він важливий, тонкий і метафоричний з точки зору сприйняття багатьох речей, які автор завуальовано називає іншими іменами. Це було прекрасно. 2. «Перекотиполе» – текст важкий, насичений і дуже глибокий. Його історичне тло абсолютно не заважає переносити зміст на сучасні реалії. 3. «Мертвецький великдень» – гротеск у найкращому його прояві. Було б смішно, якби не так страшно. Дуже повчальний, сатиричний твір, який підкреслює болючі суспільні теми – прямо і водночас з іронією. Решта оповідань також цікаві й мають свій філософський підтекст. Щоб зрозуміти їхню суть, іноді потрібно просто пробудити уяву – і це абсолютно того варте.