Григорій Квітка-Основ'яненко

Нова серія української класики від видавництва "Віват" вражає своєю ошатністю та естетикою. Кольоровий зріз, металізовані ілюстровані вставки - все це робить видання справжньою прикрасою для книжкової полиці. "Конотопська відьма" Г. Квітки-Основ'яненка в цьому виконанні не тільки привертає увагу, а й запрошує зануритися в атмосферу давніх часів, насичену народними віруваннями та забобонами.

Сюжет "Конотопської відьми" розгортається навколо пригод конотопського сотника Микити Уласовича Забрьохи, який шукає відьму, що насилає біди на село. Разом із писарем Пістряком, який мріє зайняти місце сотника, він вдається до різних методів, щоб викрити відьму. Врешті-решт, вони вирішують провести випробування на жінках, що призводить до низки абсурдних ситуацій. якщо втоне, то не відьма, а як випливе, то відьма і треба буде покінчити з нею. Логіка залізна)
Письменник не лише зображає козацтво та селян, але й прагне покепкувати над їхньою забобонністю. Кінцівка також не стала винятком. З одного боку, катюзі по заслузі - Прокіп Ригорович таки отримав своє, а Микита Уласович заплатив за свою нестійкість та повну покірність волі хитруна. Проте автор не може не дати вихід ще одній дозі уїдливості наприкінці твору, коли заявляє, щоті, хто користувався послугами відьми, все одно не мали щастя. Отаке.

Передати атмосферу забобонності тогочасного селянства у автора вийшло чудово. В тексті трапляється величезна кількість старослов'янських слів, які часом було важко прочитати, не те, щоб зрозуміти. Однак у цьому виданні рятує словничок.
Окрім «Конотопської відьми» в книзі є й інші оповідання, але детально на них не зупинятимусь. Додам лиш що дуже сподобалось оповідання «Мертвецький Великдень» - ох, яке моторошне.
Підсумовуючи, "Конотопська відьма" - це саркастична, глузлива історія, що занурює в атмосферу давнього українського села з його забобонами та колоритом.

Дуже драматична історія про кохання між Василем та Марусею. Дівчина з багатої сімʼї, хлопець - бідний. Познайомившись, вони одразу розуміють, що закохалися, отже Василь просить руки Маруся у її батьків, на що отримує відмову.

Однак хлопець не здається, він отримує благословіння батьків коханої, та не довго вони раділи, бо знову розлука, Василю потрібно їхати…

Чи чекатиме його Маруся? Що з ними буде далі? Прочитаєте в повісті.

Капець, яка драматична повість про кохання, що потрапляє в саме серденько, а ще ця книга чудово підійде для читання на вечір💔

За одну лише повість "Конотопська відьма" Григорія Квітку-Основ'яненко будуть пам'ятати і шанувати. А в його доробку ще чимало повістей і романів, частина з яких увійшла в збірку, яку нещодавно видало видавництво "Vivat".

"Конотопська відьма" - це прекрасна суміш фольклору і традицій, сатири і гумору. Всі герої живо описані зі своїми незабутніми характерами: сотник, писар, відьма, паночка та інші. З кожним розділом, з кожним "смутний і невеселий" стає все цікавіше читати і перечитувати. Остання глава з закінченням повісті від автора надто моралізаторська з релігійним нахилом, але треба врахувати час її написання, тому питань у мене не виникло.

Інші короткі повісті в збірці теж були цікаві. В одних повістях, як от "Мертвецький великдень" та "От тобі й скарб" автор застерігає від алкоголю та лінощів, а то візьме нечиста сила. В інших повістях, як от "Пархімове снідання" та "Підбрехач", насміхається над дурістю і неосвіченістю. Найбільше мені сподобались повісті "Салдацький портрет" та "Перекотиполе". В першій повісті маляр привозить намальованого солдата на ярмарок, щоб перевірити наскільки добре зробив. Чудовий опис жвавого ярмарку, різних людей, що підходять до намальованого солдата та з ним спілкуються. А в другій повісті розповідається про справжнього монстра, крадія і вбивцю, якому довго все сходило з рук, поки не видав себе завдяки перекотиполю, бур'яну, якого багато в українських степах.

Це яскравий приклад класичної української літератури, яку приємно і варто перечитувати!

Для подорожей зараз не найкращий час, а от дізнатися більше про рідну країну, про її міста, села, місцевості, довідатися щось нове з історії, культури чи просто із життя людей можна за допомогою книжок. Для своєї першої мандрівки я обрала рідну Сумщину.

🇺🇦 У невеличкому містечку Конотоп головним вважається сотник Микита Уласович Забрьоха, але насправді заправляє всім писар Прокіп Ригорович Пістряк. То порадить по своєму, то напише так, як йому заманеться. От замість того, щоб збирати свою сотню та вести її на Чернігів, ці двоє славних мужів вирішили "важливішими" справами зайнятися, а саме відьом шукати, бо давно дощів не було. Під підозру потрапили ті жінки, які десь, колись, у чомусь та й відмовили писарю. Знайшлася звичайно і справжня відьма, але на те вона й відьма, щоб сухою із води вийти, а за всі свої біди віддячити по повній.

🇺🇦 Соромно признатися, але я досі цей твір не читала, хоча про "конотопських відьом" чув, мабуть, кожен. Читався твір легко, єдине письмова мова була дуже вже вичурна і не зовсім зрозуміла. Чи то й справді вона така була у ті часи, чи то заслуга писаря - хто зна.

🇺🇦 Вразило, що всі персонажі, які чи то за власним бажанням користі, чи за збігом обставин, звернулися по допомогу до відьми, потім же і поплатилися за це. Як не по божій волі - так і пішло все прахом.

В жанрі літератури я дуже люблю фантастику та сатиру. Якісних варіантів на таку тематику не так вже багато. То з чого починати пошуки? Де б знайти таке шалене поєднання, але водночас з присмаком класики? 🤔

Ідеальним варіантом є «Конотопська відьма» Григорія Квітки-Основ’яненка! 🧙‍♀️🧹
«Смутними та невеселеми…» стали Забрьоха та Пістряк після помсти головної відьми Конотопу - Явдохи. Кожен герой повісті отримав в кінці по заслугам за свої вчинки.
Цікавим є те, що не можна назвати жодного персонажа історії позитивним. Зарозумілість, пиха, хтивість, підлабузництво та багато інших рис характеру тісно сплелися у вигляді букету вад, яким підвладні головні герої повісті.

Споглядаючи за розвитком подій, постійно насолоджуєшся не тільки сюжетом, а й відбірним гумором та майстерністю класика у зображенні певних забобонів та стереотипів тогочасного суспільства.

Нетипова побудова історії та сатиричний сміх на кожній сторінці, не залишить осторонь жодного читача.
Окрема подяка видавництву за популяризацію української класики 🩷. Завдяки сучасним та таким гарним обкладинкам, читати хочеться все більше і більше 🥰.

Сотник Микита Уласович Забрьоха отримує гарбуза на сватанні до сестри хорунжого Олени, а його «вірний» писар Прокопенко Ригорович Пістряк тим часом почав працювати над тим як зайняти посаду сотника Забрьохи, от і вирішив, щоб поки останній не може нормально думати, взяти та й потопити невинних жінок під видом підозри на відьомство. Однак під час потоплення жінок вони все таки виявили справжню відьму…Явдоху Зубиху…що вона з ними зробить читайте самі🧙🏻‍♀️😊

Цікаве містичне оповідання, раджу почитати🤗 Але читати було важко, бо мова хоч і українська, але стільки не зрозумілих слів😱

Також в книгу входять ще такі пʼєси як: «Сватання на Гончарівці», «Маруся»

Про сватання всі чули, а от «Маруся» не така популярна, тому трішки про цю пʼєсу👇🏻
Мені вона розбила 💔. Історія кохання Василя і Марусі така красива, ніжна та дуже трагічна😭
Спойлерити не буду, тому раджу почитати🫶🏻

В школі, коли задавали читати дану повість, то навіть не вчитувався і не запам'ятовував, про що йдеться. Нещодавно сходив на виставу і був у великому захваті - однозначно захотів перечитати.

Всім дуже рекомендую прочитати цю книгу. Мене затягнуло і за три дні я ще жодну книгу не читав.
Коли читаєш, одразу все уявляєш, і тебе прям затягує в містичність тих років.