Книга подається як практичний посібник — і в цілому справляється. Чіткі структури, приклади, концепції — все по справі. Не сказати, що супернадихаюча, але корисна для систематизації знань. Читати можна — і варто, якщо керуєш людьми.
Анонім
Це було цікаво, не скажу, що лишилась в захваті, чи що взяла нову для себе інформацію, але прочитавши, дещо переставила для себе аспекти щодо медичної системи. Загалом в книзі багато речей, які будуть цікаві тим, хто зовсім не пов'язаний з медициною. При правильному читанні можна витягти важливі аспекти з розділів. Але переживати її точно не збираюсь
Анонім
Купувала цю книгу в іншій книгарні, але, побачишивши її і тут, не змогла пройти повз, не залишивши відгук. Дуже розчарована книгою. 1. Автор весь час доводить свої гіпотези через "ось вони (згадка авторів досліджень та праць) неправі, це не працює, а я правий" без нормального обгрунтування власної думки. Наче те, що чужа гіпотеза невалідна, автоматично підтверджує валідність його гіпотези. 2. Постійні дорікання менеджерам у сфері охорони здоров'я, що вони не контактують із лікарями, як виконавцями основної роботи у цій галузі, хоча часто виникає враження, що сам автор взагалі не тямить у тому, як працюють лікарі і літає у рожевих хмарах, зовсім відірваний від реальності. Повеселило його твердження про те, що ніби-то заклади охорони здоров'я не виконують свою основну функцію, бо там хтось надто багато думає про гроші - цікаво, у якому світі живе автор, що вірить, що можна допомогти УСІМ і на це вистачить коштів. 3. Апогеєм мого розчарування став розділ щодо доказової медицини. Як біолог, вважаю, що людина, яка береться писати книги про здоров'я (хай і про менеджмент у цій сфері), має знати, як повинні проводитися дослідження і для чого їх взагалі проводять. Тим часом автор досить емоційно описує, наскільки доказова медицина безсила без особистого досвіду та інших вмінь лікаря, роблячи наголос саме на нікчемності доказовості, а не на необхідності лікарям знати ще щось, окрім протоколів. Прикладом для підтвердження цього обрав історію про лікаря, який слідував усім протоколам, але до того ж умів переконувати пацієнтів приймати ліки (знав, як довести, що це їх врятує). Звісно, це абсолютно необхідне вміння для лікаря, але варто зауважити, що доказами стали саме дані із досліджень - тобто доказова медицина. Чи врятував би сам препарат людину, якби лікар не оперував нічим, окрім протоколів? Без переконань лікаря про необхідність цього препарату - ні. Чи були би аргументи для переконання без доказів роботи препарату? Теж ні. У висновку хочу сказати, що книга не є абсолютно безтолковою. Як мінімум там зібрано багато історій різних систем охорони здоров'я, які показують, як НЕ треба робити, тому щось таки можна для себе почерпнути. Але у дуже багатьох моментах відчувається суб'єктивність автора та нав'язування власної думки. Тому якщо беретесь читати цю книгу - раджу робити це дуже уважно та обдумувати кожну висловлену думку.
Анонім
Та отримуйте інфо про новинки й події в книгарнях
