Olia Pidmohylna
07.09.2024
Новий відгук
Купувала цю книгу в іншій книгарні, але, побачишивши її і тут, не змогла пройти повз, не залишивши відгук.
Дуже розчарована книгою.
1. Автор весь час доводить свої гіпотези через "ось вони (згадка авторів досліджень та праць) неправі, це не працює, а я правий" без нормального обгрунтування власної думки. Наче те, що чужа гіпотеза невалідна, автоматично підтверджує валідність його гіпотези.
2. Постійні дорікання менеджерам у сфері охорони здоров'я, що вони не контактують із лікарями, як виконавцями основної роботи у цій галузі, хоча часто виникає враження, що сам автор взагалі не тямить у тому, як працюють лікарі і літає у рожевих хмарах, зовсім відірваний від реальності. Повеселило його твердження про те, що ніби-то заклади охорони здоров'я не виконують свою основну функцію, бо там хтось надто багато думає про гроші - цікаво, у якому світі живе автор, що вірить, що можна допомогти УСІМ і на це вистачить коштів.
3. Апогеєм мого розчарування став розділ щодо доказової медицини. Як біолог, вважаю, що людина, яка береться писати книги про здоров'я (хай і про менеджмент у цій сфері), має знати, як повинні проводитися дослідження і для чого їх взагалі проводять. Тим часом автор досить емоційно описує, наскільки доказова медицина безсила без особистого досвіду та інших вмінь лікаря, роблячи наголос саме на нікчемності доказовості, а не на необхідності лікарям знати ще щось, окрім протоколів. Прикладом для підтвердження цього обрав історію про лікаря, який слідував усім протоколам, але до того ж умів переконувати пацієнтів приймати ліки (знав, як довести, що це їх врятує). Звісно, це абсолютно необхідне вміння для лікаря, але варто зауважити, що доказами стали саме дані із досліджень - тобто доказова медицина. Чи врятував би сам препарат людину, якби лікар не оперував нічим, окрім протоколів? Без переконань лікаря про необхідність цього препарату - ні. Чи були би аргументи для переконання без доказів роботи препарату? Теж ні.
У висновку хочу сказати, що книга не є абсолютно безтолковою. Як мінімум там зібрано багато історій різних систем охорони здоров'я, які показують, як НЕ треба робити, тому щось таки можна для себе почерпнути. Але у дуже багатьох моментах відчувається суб'єктивність автора та нав'язування власної думки. Тому якщо беретесь читати цю книгу - раджу робити це дуже уважно та обдумувати кожну висловлену думку.
Дуже розчарована книгою.
1. Автор весь час доводить свої гіпотези через "ось вони (згадка авторів досліджень та праць) неправі, це не працює, а я правий" без нормального обгрунтування власної думки. Наче те, що чужа гіпотеза невалідна, автоматично підтверджує валідність його гіпотези.
2. Постійні дорікання менеджерам у сфері охорони здоров'я, що вони не контактують із лікарями, як виконавцями основної роботи у цій галузі, хоча часто виникає враження, що сам автор взагалі не тямить у тому, як працюють лікарі і літає у рожевих хмарах, зовсім відірваний від реальності. Повеселило його твердження про те, що ніби-то заклади охорони здоров'я не виконують свою основну функцію, бо там хтось надто багато думає про гроші - цікаво, у якому світі живе автор, що вірить, що можна допомогти УСІМ і на це вистачить коштів.
3. Апогеєм мого розчарування став розділ щодо доказової медицини. Як біолог, вважаю, що людина, яка береться писати книги про здоров'я (хай і про менеджмент у цій сфері), має знати, як повинні проводитися дослідження і для чого їх взагалі проводять. Тим часом автор досить емоційно описує, наскільки доказова медицина безсила без особистого досвіду та інших вмінь лікаря, роблячи наголос саме на нікчемності доказовості, а не на необхідності лікарям знати ще щось, окрім протоколів. Прикладом для підтвердження цього обрав історію про лікаря, який слідував усім протоколам, але до того ж умів переконувати пацієнтів приймати ліки (знав, як довести, що це їх врятує). Звісно, це абсолютно необхідне вміння для лікаря, але варто зауважити, що доказами стали саме дані із досліджень - тобто доказова медицина. Чи врятував би сам препарат людину, якби лікар не оперував нічим, окрім протоколів? Без переконань лікаря про необхідність цього препарату - ні. Чи були би аргументи для переконання без доказів роботи препарату? Теж ні.
У висновку хочу сказати, що книга не є абсолютно безтолковою. Як мінімум там зібрано багато історій різних систем охорони здоров'я, які показують, як НЕ треба робити, тому щось таки можна для себе почерпнути. Але у дуже багатьох моментах відчувається суб'єктивність автора та нав'язування власної думки. Тому якщо беретесь читати цю книгу - раджу робити це дуже уважно та обдумувати кожну висловлену думку.
Нова оцінка:
Полиць поки немає