"Джон Константин… шахрай, проноза, злодій… маг? Хто він, в біса такий?". Скуйовджене біляве волосся, потріпаний плащ, цигарка в руках, випивка, цинізм і дотепи - ось головні характеристики цього харизматичного блакитноокого англійця. "Той, хто виходить із тіней, увесь такий у плащі, зі своїми сигаретами й зарозумілістю, готовий розбиратися з безумством". Джон Константин звик боротися з демонами - справжніми і своїми власними. Та ось він дізнається, що помирає. І не через якусь надприродну причину - найбільше його бісить, що смерть буде звичайною. Та він був би не він, якби змирився й здався, не спробувавши вибратись із цієї халепи з властивими йому винахідливістю та самовпевненістю. І це лише перша сюжетна арка ("Небезпечні звички").
Наступна арка розповідає про кохання сильніше за смерть, про спогади і мрії, про жорстокість і підлість, про ненависть і помсту… "Як хочеш, можеш більше не шукати пригод, Константине. Вони все одно самі тебе знайдуть".
У випуску “Володар танцю” йдеться про святкування Різдва, але не з традиційної (релігійної) точки зору. Джон тут зайнятий не лише влаштуванням свого особистого життя, а й допомогою надприродній сутності.
Випуск під назвою “Видатні життя” знайомить нас з Королем вампірів і відкриває більше подробиць минулого Константина. "Один з найрозумніших, найздібніших і найсміливіших окультистів, які жили на цьому світі".
Вийшовши морозного ранку в хорошому настрої на прогулянку, Константин "думає, що завжди знайдеться щось цікаве, щось, у що можна вляпатись". Що ж, краще і не скажеш 🙂. Здебільшого, неприємності самі його знаходять. В арці "Королівська кров" йдеться про жорстокі й збочені розваги покидьків, так званої ‘еліти’ суспільства, і наслідки, до яких приводять необачні ігри з небезпечними силами. А Джону знову доведеться розгрібати весь безлад. Для мене це були найцікавіші випуски в книзі. "Що взагалі робить королівська родина, як не живиться кров'ю народу?"
Цей том не розказує історію Джона Константина від початку. Він містить випуски 41-50 і 52-55, написані Ґартом Еннісом (над 300 випусками оригінальної серії у різний час працювало багато авторів), але про все важливе, що залишилось ‘за кадром’, коротко розказано в примітках наприкінці.
Малюнок мальопису не надто детальний, часто створений лише грубими штрихами. Кольорів на кожному зображенні використано обмаль, і всі вони переважно пастельні. Не дуже люблю такий стиль, але через кілька сторінок вже нормально сприймався. Єдине, що страшенно дратувало, - це заливка квадратиками деяких фонів чи фрагментів малюнків. Дуже такого не люблю. Але... на колір та смак всі фломастери різні 😜. Головне, що сам сюжет тут на висоті.
Анонім
Цей випуск показує як непросто живеться Джону Константину - ні поїсти спокійно не дадуть, ні по телефону просто так поговорити не вийде, як усім нормальним людям, ні тим більше скористатись пральнею. "Як хочеш, можеш більше не шукати пригод, Константине. Вони все одно самі тебе знайдуть". Краще і не скажеш 🙂. Якщо вже зв'язався з паранормальним, то треба бути готовим, що воно просто так не відстане.
Комікс невеличкий (24 сторінки), але є хорошим доповненням до основної збірки.
Анонім
Після прочитання другої книги минуло чимало часу. "Проповідник" - річ дуже специфічна і суперечлива, він водночас приваблює й відштовхує, тому без перерв читати не вдається. Раптово захотілося чогось незвичайного, провокаційного, трешового, сповненого чорного гумору. І великим було здивування, що цей том напочатку виявився геть не таким, не схожим на попередні, а значно серйознішим.
Перша третина книги, яка мені сподобалась найбільше, розповідає про Святителя Убивць, святого покровителя мордування і вбивства: ким він був колись, а також ким став і які для того були причини. Суцільна чорнота, смерті, жорстокість, нестримна лють. Практично відсутній звичний стьоб і гумор. З цього в результаті вийшов офігезний оріджн крутого персонажа, серце якого настільки холодне, а скажена злоба безмірна, що здатна заморозити саме пекло. "Він тільки й робить, що ненавидить! Він тільки й прагне, що помсти! Він тільки й бажає, що вбивати!"
Наступна частина розказує про епізод з вампірського життя Кессіді. "І от тепер врешті я стрічаю когось, хто теж може жити вічно, ну і - виявляється, що він ще те чмо." - ось ця цитатка зі вступу, власне, і є відмінною характеристикою другої частини. Тут вже більше трешачка. А ще є пояснення про можливості й здібності вампірів, плюс хороша характеристика самого Кессіді.
Далі нарешті повертаємось до основного сюжету. Тут дві лінії: саркастичного Герр Штарра, нового всеотця Грааля, і нашої трійки - Джессі Кастера, Тюліп і Кессіді. Поки вони з'ясовують стосунки та планують подальші пошуки Бога-втікача, Герр Штарр намагається вполювати Кастера, щоб помститися йому. А ще нам знову показують Сраколицого, що теж прагне знайти проповідника і його "банду" задля помсти, хоча результати пошуків виявились геть не такими, як він собі планував.
В цій книзі до головної мети своєї подорожі Кастер особливо далеко не просунувся, більшість уваги було приділено стосункам між ним та його компаньйонами і боротьбою з наслідками минулих вчинків Кессіді. Одну тріщину в взаємостосунках ледь вдалось заклеїти, як враз виникли нові загрози злагоді між ними. Цікаво, до чого врешті-решт це призведе. А ще цікаво, чого очікувати від Герр Штарра. Тут його самого було надто мало.
Слід пам'ятати, що для цього мальопису немає нічого святого, жодних заборонених тем. Жорстокість в найрізноманітніших проявах, стьоб, треш, блюзнірство - ось цього всього понад міру. Особливо чутливим читати, мабуть, не варто. Попри все, в мальописі приховано багато філософії й думок, з якими важко не погодитись.
Дуже класна адаптація тексту українською, мовні виверти чудово передають особливості персонажів. Ще тут дуже багато нецензурних й богохульних висловів. Малюнок не назвала б дуже привабливим, але атмосферності додає відмінно і налаштовує на відповідну хвилю. А певні візуальні рішення взагалі шикарно виглядають.
Підсумовуючи, повторю те, з чого почала - суперечливість мальопису не дає сказати, що я в дикому захваті, але відмовити собі в задоволенні прочитати продовження не можу 🙂
Анонім
Котолог
