«Прокляті», друга книга серії «Ковен кісток», — це емоційно напружене продовження історії про зраду, владу й небезпечну близькість, яка водночас рятує й руйнує. Жанр книги поєднує темне фентезі з еротичною романтикою та елементами політичної інтриги — і все це на тлі світу, де магія та присяги мають конкретні, іноді руйнівні наслідки. ~ Головна героїня — поранена, рішуча та відчайдушна. Вона не просто жертва зради: її минуле причетне до зникнення Ковенанта, і тепер вона прагне виправити помилки за будь-яку ціну. Ґрей — холодний, маніпулятивний та водночас магнетичний чоловік; він вміє керувати почуттями інших, але й сам не позбавлений вразливости. Їхні стосунки — це постійна боротьба між бажанням і помстою: один погляд розпалює пристрасть, а кожен дотик нагадує про зраду. Сюжет розгортається як хитро спланована партитура: спочатку — болючі спогади й план помсти, потім — наростаюча напруга та ряд подій, що підштовхують героїню до вибору між знищенням і прощенням. Світоустрій розкривається поступово ще з першої книги, і прописаний доволі детально: Ковен та його структура, старі присяги, магічні правила й наслідки зникнення ритуалів створюють автентичне тло для внутрішніх конфліктів. А закінчення другої книги свідчить про те, що світ ще буде розширюватися і в рукаві авторки прихований не один туз? Основними темами книги є: зрада й відновлення, влада й її ціна, компроміси між почуттями та обов’язком. Авторка досліджує, як травма змінює моральні орієнтири й чи можливо відбудувати довіру, коли вона була систематично зламана. Стиль авторки — провокаційний і гострий: вона поєднує опис навколишнього світу з внутрішньою драмою героїв, створюючи інтенсивні сцени, де емоції читаються в кожному слові, а персонажі виглядають відвертими, але водночас вразливими. ~ Книгу рекомендую тим, хто шукає темне фентезі з напругою між героями та поціновувачам enemies-to-lovers від якого навіть сторінки червоніють?
Книга “Ковен” залишила у мене доволі суперечливі враження. Ідея цікава, світобудова могла б бути глибшою, але реалізація здалася мені слабкою: бракує динаміки, є багато затягнутих моментів і не завжди зрозумілі мотивації персонажів. Читалося не надто легко, тож оцінка - 4/10. Можливо, я дам шанс продовженню, якщо воно вийде, але ця частина мене не вразила.
Книга сподобалась! Чекаю на продовження, бо такого повороту я точно не очікувала. Ті, хто полюбляють вампірів та відьом - Вам сподобається.
Хоч текст був моментами дивний, загалом ця історія мені в рази більше сподобалась, ніж "Королівство Нечестивих". Тут вам і логіка в діях, і гарно прописана головна героїня. Сцени 18+ то окремий плюс. Було не тільки пікантно, а й цікаво читати ?
На мою думку, ця історія ідеально підходить для читання на хелловін. Книга пропитана темною, готичною атмосферою. Відьомська академія, що оточена лісом, де мешкають небезпечні створіння. А її директор - небезпечне стародавнє створіння. Сюжет крутиться навколо дівчини Віллов, яка заради помсти Ковену, за смерть тітки, вирушає в академію для відьом. Головна героїня в нас зелена відьма, яка володіє силою природи, але вона має одну таємницю. Директором академії є Аларік Ґрейсон Торн, небезпечний та не підкоряється Ковенну. Він не людина, а ще він має клики. Чи вдасться Віллов відомстити? Хто такий Ґрей? Та що тут взагалі коїться? Мені дуже сподобалась ця історія. Гарно передана оця темна атмосфера. А тематика відьом та кровопивць прям в саме серце. Сюжет розвивається доволі швидко. Книга зосереджена на Віллов та пошуку певного артефакту, а також на зближенні дівчини та Ґреєм. Я переживала, що тут буде дуже багато сексуальних сцен, проте історія не надто гаряча (що для мене плюс, проте не знаю, що буде в 2 і 3 книзі). Кінцівка книги мені сподобалась, та навіть місцями здивувала. Віллов приємна і класна головна героїня. Дівчина мені дуже сподобалась. Вона вправна відьма, яка має характер і може не лише словом, але й силою себе захистити. Розвитком її стосунків з Ґреєм цікавий, від ворогів вони стають вимушеними союзниками, а далі..вже таємниця. В цій історії існує 8 видів відьом і 15 домів які представляють їх. Віллов не проста відьма, вона з роду Мадізза, який всі вважали втраченим. Торн дуже харизматичний і такий, самовпевнений і високомірний чоловік. Він існує ще з часів виникнення першої відьми. Спочатку думаєш, що він як і решта суден просто служить відьмам. Проте згодом розумієш, що він не такий простий і має свої плани, як і на Ковен, так і відьом. Зустрівши Віллов, Торн розуміє, що його манить до неї і він не дозволить іншим торкатися її. Чи це доля, що вони зустрілись? Книга чудова ззовні та цікава всередині. З нетерпінням чекаю продовження.
Не фанатка даного жанру, попала книга до мене випадково, отож це ПЕРША книга, а такому дусі (зазвичай читаю детективи, трилери та горори). Якщо чесно 5/10 це я навіть натягнула за гарний зріз ?. З «+» - дуже крута задумка сюжету і атмосфери які повинні були бути, мені нагадало Сабріну та серіали про закриті школи. (Але це було відчутно тільки на перших сторінках ?) - маленькі глави що швидко читаються - немає розтягнутості На жаль це все З «-» - головна героїня яка, як нам наголошують повинна бути дуже сильною, постійно при смерті і її рятує «той кого вона ненавидить». - головний герой що хоче постійно її розкласти на столі, при любій думці та погляді на неї. - нерозкриті персонажі. Можливо суть і полягала в тому щоб зосередитись на головних героях, але і з ними не дуже вийшло, бо нам давали тільки їх думки про те як вони хочуть один одного ?. - половину подій чи днів у школі взагалі якось пропустили, нібито сюжетні дири. З самого початку було цікаво читати, думала: така шкільна, відьомська атмосфера, але ні, про школу там тільки пару описів будівлі і декілька людей. Якось сюжет зовсім не прописаний, супер що він не розтягується, але вся атмосфера пропала зовсім. - головна героїня в якої була ціль, яку вона щось проігнорувала, а потім говорила що щось не все за планом. Також було не зрозуміло чому вона не хотіла задуматися що щось не так в її плані (якщо будете читати — зрозумієте). Це могла бути дуже крута книга з цікавим світоустроєм та готичною атмосферою, але… Є ще багато АЛЕ в цій книжці, тут якось всі події скоротили максимально, і якщо в другій книзі будуть показані тільки відношення між гг і мгг то я не здивуюся.
Котолог
