Гармон Емі

Думав що жіночий роман. А книга для всіх. Цікаво написаний історичний роман.

Відгук під пледом «Що знає вітер» Емі Гармон

Моя оцінка ⭐️⭐️⭐️⭐️⭐️ з 5 або 10/10

Оцінки по категоріям:
Сюжет 5/5
Герої 5/5
Романтика 5/5
Атмосфера 4/5
Фінал 4.5/5

Ірландія ніколи не приваблювала мене як країна для подорожей чи життя, але у цій книзі ірландська атмосфера та історія на тлі життя у маленькому містечку дуже припадає до душі. Головна героїня Енні подорожує у часі і опиняється в 1921 році, коли в країні точиться війна за незалежність. Вона зустрічає лікаря Томаса Сміта про якого раніше вже чула від дідуся. Не дивлячись на доволі повільний стиль викладу авторки, події дуже закручуються і стає ще цікавіше.

Мені сильно сподобалися головні герої, вони особистості самі по собі, але разом як споріднені душі і неймовірно пасують одне одному. Енні кмітлива і розумна, як мудра жінка знає коли промовчати, а коли говорити. В ній бʼє приємна жіноча енергія, а інше складно описати словами. Але дуже легко зрозуміти чому Томас так сильно її покохав.

Томас це взагалі взірець для чоловіків по відношенню до людей і до коханої людини. Він саможертовний, відданий, надзвичайно добрий, люблячий, сильний, зрілий та мудрий. Він не постає в ролі принца на білому коні, він реальний. Він як батько виховує осиротілого сина своїх друзів.

Між героями дуже щирі та глибокі почуття, чого тільки варті записи Томаса про Енні у його щоденниках.

Авторка вміло описала багато деталей: зовнішність героїв, елементи їх одягу в 1920-х роках, прикраси, зачіски, макіяж та ін.

А ще мені дуже сподобалася поезія Єйтса на початку кожного розділу, перечитувала по декілька разів.

Фінальна частина книги стає достатньо напруженою і серйозною, я і справді переживала, що з ними буде далі. Історія має логічний кінець і ніби не потребує доповнень. Але залишає місце, щоб читач міг трохи додумати частинку подій. Авторка майстерно пише про події війни, багато чого я і не знала би, а тепер це так близько і зрозуміло…

Це історія, яку би я захотіла перечитати, і книга, яку би я залюбки мала на своїй полиці, а ще я б із задоволенням подивилася екранізацію.

Якщо ви читали книжки Даяни Гебалдон чи дивилися серіал Outlander, то ви вже стикалися з жанром, в якому написано роман Емі Гармон. Просто тут авторка пожаліла свою персонажку і не стала запротолювати її в часи, коли ту спалили б як відьму, а обрала початок 1920-их. Якщо не знайомі і не бачили\читали, тож не знаєте, про що мова: це любовний роман, де головна героїня подорожує в минуле, стикається з історичними особистостями та будує романтичні стосунки. Щодо самої книжки: я чесно в захваті від вміння Емі Гармон написати такий об'єм історії, в якій не те що дуже багато подій. Тобто так, з одного боку роман поданий від лиця двох персонажів: Енн, головної героїні і туристки в часі, і Томаса, її любовного інтереса, друга її прадіда і чоловіка, що виростив її діда і в ньому періодично є записи до початку подій (Томас описує події Великоднього Повстання 1916 наприклад) і просто історичні вижимки, але це здебільшого короткий переказ. Основний об'єм — це Енн ходить будинком, один раз їздить за покупками, спостерігає за повсякденним життям маєтку, возиться з дитиною, проводить час з Томасом. Є пара гостросюжетних моментів, але в тому й справа, що їх легко можна перерахувати (тут я відчуваю різницю з Геблдон, в якої її Клер абсолютно шилодупа, в той час, як Енн в Гармон флегматична настільки, що Томас лірично описує це як "спокій Мадонни"). Навіть сам факт потрапляння спочатку в минуле, а потім повернення скоріше викликає в Енн апатію, ніж якусь діяльну тривогу. І, повторюю, я прям в захваті від того, що це не нудно читати і це не дратує. Історичні події подані стисло, але може дуже чіпляти через те, що в історії України та історії Ірландії паралелі ставлять прям помітно добре. В деяких цитатах просто можна замінити "Ірландію" на "Україну" і буде виглядати абсолютно доречно десь в дискусії. І авторка, яка є американкою з ірландським корінням, дуже обережно трималася в прояві оціночних суджень і її Енн залишалася спостерігачкою при явній любові до Ірландії і захваті реальними історичними постатями. Окремо про сюжет: як я і казала в історії всього кілька гостросюжетних напружених елементів.Чи сподобалася мені книжка? Ну я прочитала її трошки більше ніж за тиждень. В цілому вона приємна. Чи відчуваю я гостре бажання піти читати інші книжки Емі Гармон? Напевно що ні. Чи рекомендую я її? Так, якщо ви любите такий жанр.

Що ж! Настав час розповісти вам про чарівну книгу Емі Гармон "Що знає вітер".

Ця історія зачаровує не з перших сторінок, але запевняю вас, оповідання проникне у самі глибини вашого серця.

Це історія про кохання, чисте і неймовірне, як саме час. Любов до своїх витоків, до своєї батьківщини, і звичайно ж любов до тих, хто наповнює твоє життя змістом тут і зараз.
Трохи про книгу.

Головна героїня, письменниця Енн Ґаллагер з дитинства зачарована Ірландією і пишається своїм ірландським корінням. Молода американка приїжджає до Ірландії, сподіваючись дізнатися історію власної родини, яка таїть безліч загадок і тісно переплетена з найтрагічнішими сторінками ірландської революції!

Пошуки подробиць призводять Енн до неймовірного… Одна прогулянка до озера змінює все! Незвіданими силами Енн потрапляє в далеке минуле Ірландії, у розпал боротьби за її незалежність.

Доктор Томас Сміт, який врятував їй життя, приймає Енн за шпигунку. Однак опиратися потягу до таємничої гості Томасу не під силу. І любов його взаємна. Енн виявляється залучена в політичну боротьбу, результат якої їй відомий наперед. Енн не має права впливати на перебіг історичних подій, але чи може вона змінити історію своєї сім'ї заради великого почуття?

Вітер, який зараз б'ється у вікно, — той самий, що дув на початку часів. І дощ також. Бо все повторюється. Час рухається по колу; уяви величезне коло — і зрозумієш. Вітер та хвилі першими з'явилися на землі. І каміння, і зірки разом із ними. Тільки камені говорити не вміють, а зірки надто далекі.
Ну що… Це було… Вау. Зворушливо, романтично, пронизливо.

Це саме те, як я відчула цю книгу на собі. Справді чарівна історія, легка, але водночас яскрава розповідь, живі та справжні герої, а родзинка на торті – це стрибки в часі і те, до чого все призводить!

Я не могла полишити книгу, мені весь час хотілось читати і читати. Хотілось знати, який саме фінал буде у цієї історії.😘

Справжні головні герої. Мужня, але тендітна Енн, яка не дивлячись на обставини не сумує, а твердо стоїть на ногах, роблячи все можливе і неможливе. Томас, хоробрий, сильний, відповідальний і справжнісінький Чоловік з великої літери. Ця людина надихає і змушує захоплюватися.

Мене потішило те, що історію ми можемо бачити не лише з боку нашої героїні Енн, а й очима Томаса, а точніше, записами, які він залишав протягом усього життя.

Скажу, що з цією історією можна поринути у всі неймовірні події, пережити страх, біль, радість, смуток, розпач і, звичайно ж, кохання разом із головною героїнею.

Це був мій перший роман Емі Гармон, але можу сказати впевнено, що автору вдалося розтерзати мою ніжну і вразливу душу на шматки.

Тепер це одна з моїх улюблених книг!

Книга про дівчину, яка тікає від минулого в Ірландію, маленьке містечко біля озера. Там вона знаходить нових друзів і, можливо, справжнє кохання.

Це дуже чуттєва й тепла історія. Читається легко, але залишає глибокі емоції. Герої справжні, їхні почуття відчуваєш разом із ними.

Сподобалася атмосфера – Ірландія, море, вітер, спогади й новий початок. Неймовірна книга!

Це одна з тих книг, що зачаровує з перших сторінок. Атмосферна, глибока, емоційна – вона поєднує у собі кохання, подорожі в часі, пошук себе і боротьбу за майбутнє. Найбільше мені сподобалося, як авторка вплела історичні події боротьби Ірландії за незалежність у XX столітті в сюжет, зробивши їх не просто фоном, а важливою складовою історії🔥

Герої – бубочки! Вони живі, справжні, з яскравими характерами. Їхні почуття і вибори викликають співпереживання, змушують перейматися їхньою долею. А ще – ця книга буквально наповнена духом Ірландії: її природою, культурою, традиціями. І це мене захопило чи не найбільше. Захотілося почати гуглити і досліджувати цей історичний період ще більше.

Ця книга нагадала мені "Звіяних вітром" – у тому сенсі, як майстерно авторка змогла інтегрувати особисті історії персонажів у великий історичний контекст. А ще трохи серіал "Чужоземка"

Загалом раджу всім, хто любить атмосферні історії, які зачіпають серце. Буду читати цю авторку й далі

Щемлива історія кохання, яка тісно переплітається з історією боротьби Ірландії за незалежність. Авторка в подяках називає свій роман історичним. Я б його назвала — історичний любовний роман з магічним реалізмом.
А тепер до моїх вражень. Мене переповнюють емоції і я не можу сформувати думку. Це просто неймовірна історія. Я в захваті, я в любові.

«Я розповів тобі. Ти розповіла мені. Що насправді було першим, знає тільки вітер»

Я не прихильниця любовних романів, але як же ця книга заполонила моє серце.

Вона стала найкращим прочитаним за 2024. Події відбуваються під час воєнних дій між Ірландією й Британією. Головна героїня через подорож у часі опиняється у самому вирі історичних подій.
Напруга, неочікуване кохання, відчай... А що в решті, поламані долі, або ж врятовані життя?
Я не втомлюсь говорити про те, що книга полонила моє серце та осіла в моїй душі. Для мене — це не був випадковий ромком, назву якого я забуду вже завтра.
"Що знає вітер" - це більше. Я плакала і сміялась і просто не хотіла відкладати книгу. Я споріднилась із героями, переживала їхні емоції й почуття.
Однозначно 10/10 ❤️

Це чудова книга, звісно трішки з нереальними моментами.
Книга про справжнє кохання, незважаючи на жорстокі обставини та різні століття.

Наче і жіночий роман, але я багато чого нового почула про Ірландію. Можна також сказати, що легше верблюдові пройти через голчине вушко, ніж ірландцеві перестати боротися. І знову британці, у клоуні з шалімара я читала що вони винні в голоді, а Індії, а тепер голод в Ірландії. А також я вже можу сказати що я трохи начитана, бо коли тут згадали Кромвеля, історичну особу, то я про нього знаю з книги Вулфголл.

Книга мені ну дуже сильно сподобалась! Це історичний роман з неймовірно чуттєвою любовною лінією. Приєднуюсь до думки, що книга написана кінематографічно. Коли читаєш "Що знає вітер", то немов дійсно дивишся фільм. Ти наче з тими героями стоїш поруч: чітко їх бачиш, їх одяг, кімнату, відчуваєш подих вітру, відчуваєш прохолоду озера.

Томас — дуже класний чоловік, суцільний грін флег! Любовна лінія тут справді чуттєва та ніжна. Таке кохання буває один раз за життя, і то не кожному пощастить таке відчути. Головні герої гарно прописані, тому добре їх розумієш і відчуваєш.

А ще мені дуже сподобалось, як авторка прописала історичні події. Як Ірландії боролась за свою незалежність. Тому якщо ви ще досі думаєте чи читати цю книгу, то не треба думати. Треба брати і читати!

Досить цікава книга. От якби любовна лінія не була така нудотно-солодка, було б чудово. А так у якийсь період головна героїня почала мене дратувати своєю усипусечністю.

А ось історична складова дуже цікава. У щоденниках Томаса Сміта дуже цікаво описана історія боротьби за незалежність, історія опору та громадянської війни ірландського народу.

Відома американська письменниця ірландського походження проводить час біля ліжка свого вмираючого діда, єдиної рідної людини. І вона згадує все своє життя. Як загинули її батьки, як її виховував дід, як він любив її, вчив, розповідав про Ірландію.

І коли дід вмирає, він заповідає розвіяти його порох над озером Лох-Гілл, що в Ірландії, неподалік його рідного містечка. Вона виконує його заповіт. І, перебуваючи в ялиці на середині озера, раптом раптово отримує кулю в бік.

Її рятує місцевий лікар, який випадково опинився на березі. Але яке було здивування письменниці коли вона розуміє, що вона опинилася в 1921 році, що її всі приймають за її ж прабабку, що маленький хлопчик, який живе в будинку куди її принесли, насправді її улюблений дід і що врятував її лікар - друг сім'ї її прабабусі і прадіда, людина, якого вона буквально тиждень тому бачила.

Вона в сум'ятті, як таке можливо, як тут жити, як повернутися назад. Запитань більше, ніж відповідей. Та й розповісти будь-кому не варіант - психлікарня їй забезпечена. Ось і пристосовується потихеньку. І закохується у лікаря. І виховує свого діда замість його зниклої матері.

Незвично, але цікаво. Звичайно ж раджу