«Він» — це стрімкий і інтригуючий трилер, який не дає відірватися від першої сторінки. Гарлан Кобен майстерно поєднує гострі повороти сюжету з глибокими емоціями, створюючи атмосферу напруги і загадковості. Ця книга про пошук правди, помсту і силу минулого, яке завжди знаходить спосіб повернутися.

В одній з нью-йоркських квартир сталося вбивство. Поряд з трупом знаходять дуже дорогу картину, яку було викрадено багато років тому у однієї з найбагатших родин Америки. За справу береться ФБР, але вони розуміють, щоб її розкрити треба діяти не лише законними методами. Тому агент ФБР негласно пропонує розслідувати цю справу члену родини-власниці картини, у минулому також агенту ФБР. Мені подобається, що автор не ідеалізує головного героя. Він хоч і виступає на стороні добра, але часто вдається до не дуже законних дій. Головний герой мені сподобався – харизматичний, багатий, з почуттям гумору, такий собі мачо. Не сподобалось те, що автор майже не знайомить нас з героєм. Ніби ми вже давно з ним знайомі і просто спостерігаємо чергову його пригоду. Мабуть, тому що ця книга одна із цілого циклу книг. Читається легко, сюжет цікавий і заплутаний. Фінал, хоч і не шокує, але здивував.

Чомусь уявляла собі книги Кобена зовсім інакшими, надивившись серіалів по його творам - більш напруженими, більш драматичними, більш заплутаними. Ця ж історія порівняно прямолінійна і дуже кіношна. Чи скоріше навіть дуже блокбастерна ? Втім, все одно захоплива і незвичайна. Головний герой починає з того, що порівнює себе з Бетменом - і це порівняння дуже точне. ? Надто пафосний, надто багатий, надто натренований і з сірою мораллю, він не приховує свій нарцисизм і зверхнє ставлення до інших людей, а навпаки цим пишається. І як Бетмен, він бере правосуддя у свої руки, навіть коли його не просять, і дуже легко уникає відповідальності. Хоча зрештою, його таки попросять взятись за розслідування, і навіть цей запит буде трохи комічним, як на мене - в стилі: «Тільки ти один можеш врятувати цей світ» ? Я дуже люблю неоднозначних персонажів у книжках - таких, що не викликають симпатії, але за якими цікаво спостерігати, бо вони щоразу виходять за нові межі. Вони ніби весь час випробовують тебе, змушуючи замислюватись, чи можна вважати їх дії правильними, враховуючи весь контекст. Сюжет видався мені надто гіперболізованим, але сама оця неоднозначність робить книгу дуже захопливою. А неоднозначне тут буквально все. ?‍♀️ Емоційно книга не чіпляє, реалістичність часто просідає, скоріше нагадує оті надмірно епічні екшени, які цікаво дивитись тільки на великому екрані і тільки один раз - але щось у цьому є. Не можу сказати, що вразило, але це точно захоплива історія, і коли нема настрою залучатися в історію емоційно, а тягне саме на розважальну літературу - саме те, що треба.