Тут музика звучить поміж рядків, пронизує кожну сцену й залишається після прочитання 🎶 Події розгортаються в Харкові, він всюди: галасливі вулиці, затишні кав’ярні, старовинні будинки, що зберігають тисячі історій. Дуже атмосферно ✨️ Хто ж наші герої? Скрипаль Семен і піаністка Інна – дві зірки, що спалахують у стінах консерваторії. Їхні стосунки не тільки сюжетна лінія, а й вир емоцій. Авторка майстерно передає почуття героїв: чесно, щиро, без зайвого пафосу. Ця історія про людей, для яких мистецтво – професія і сенс життя, але водночас вона зовсім не відірвана від реальності – тут є і біль, і втрати, і вибір... Кілька слів про стиль. Мова пані Галини звучить: то ніжно й лірично, то гостро й іронічно. Діалоги динамічні, мова жива, персонажі справжні (зі своїми слабкостями, сумнівами, мріями), їм віриш, за них переймаєшся, до них прив'язуєшся... Ну і як же не сказати про фінал? Сильний. Не розкриватиму деталей, але можу сказати одне: після нього хочеться ще раз перегорнути останні кілька сторінок. Книга залишає по собі роздуми та післясмак. Раджу читати з чашкою ароматного чаю та класичною музикою 💛📚🎧

"Ключ соль" – зразок надзвичайної, щирої сучасної прози. Книга, читання якої дивним чином стало для мене своєрідною медитацією! Центр сюжету – історія двох харківських музикантів: Семена та Інни. Те, що між ними, не просто кохання. Це надзвичайне почуття, що поєднує дружбу, пристрасть, тяжіння та цілий спектр інших емоцій; почуття, що допомагає пережити всі негаразди та помилки. Г. Матвєєва охоплює значний проміжок часу: з кінця 90-х років минулого столітті і аж до початку повномасштабного російського вторгнення на територію України, що дозволяє авторці торкнутися важливих подій у долі нашої держави, відобразити еволюцію характерів героїв. Тлом подій завжди є музика, великою мірою вона відображає емоційний стан героїв, їх переживання та прагнення. А ще Харків! Авторка влаштує Вам справжню подорож куточками нашого зраненого, але незламного міста. Щиро раджу «Ключ соль» до прочитання!

Одна з найкращих книг за останній час. Історія про чоловіка, який проживає дуже звичайне життя, але в тому, як це розказане, віриш, що є в ньому щось незвичайне. Як і в кожному з нас. Багато Харкова, в якому я ще не була, але ніби й побувала. Два різні чоловіки, повʼязані чимось невидимим, але вагомим. Життя на фоні змін у країні, до яких наш головний герой залишається байдужим, навіть коли зміни вже під його вікнами. Книга, яка знайшла в мені якусь потрібну тональність і потрапила в саме серце, і яку точно хочу перечитати.

В романі описуються останні роки існування СРСР та часи незалежної України. Є два герої з різних країн, виховані в абсолютно різних сім'ях та традиціях, з різними цінностями та можливостями, але з однаковою мрією. І харківський студент Еммануїл, і Ганс з Німеччини хочуть стати відомими письменниками. Тільки шлях до мрії у кожного свій. Емма живе в очікуванні того ідеального моменту, коли до нього прийде натхнення і він зможе сісти за рукопис. В своєму таланту хлопець навіть не сумнівається і впевнений, що зможе легко написати оповідання, роман чи повість. Просто саме зараз є більш термінові справи, а зайнятись письменництвом він завжди встигне. І ось ця самовпевненість та відкладання на завтра й заважають Еммануїлу. Так складається, що за студентства Ганс приїздить до Харкова і Емма стає його гідом-перекладачем. Тож коли до рук Еммануїла потрапляє черговий бестселер авторства Ганса Фріша, він скаженіє і виходить з себе, звинувачуючи всіх навколо в провалі своєї кар'єри. Всіх, окрім себе. Роман читається легко, на одному диханні. І в той же час, я багато думала про шлях головних героїв до мрії, про їх вчинки, втрачені можливості, ошукані надії, довірливість і м'якість одного, та наполегливість і силу другого.

Обкладинка - 🔥. Чого не скажеш про твір. Книга на 300 сторінок, 200 з яких це сіра біографія про слабкого, в якійсь мірі жалюгідного, головного героя, і лише під кінець якийсь екшн.