Я можу описати цю книгу лише одним словом - нудно. Авторка явно намагалася махати направо і наліво своїми знаннями в іграх ніби мечем, але вийшло так собі. Відсилки до ігор чисто заради відсилок. Персонажі нецікаві, я не відчувала їх як окремих особистостей. Навіть Маркс, який, здавалося б, повинен бути тим сірником, який розпалює емоції у читача і розбавляє сіру картину, не чіпляє, не потрапляє в серденько. А друга частина книги - це взагалі якась мильна опера пішла, Санта-Барбара. Коли починала читати, думала, що події в їхньому житті будуть такими ж яскравими як і обкладинка, а всередині там повна меланхолія і нудьга.

Вирішила дати авторці ще один шанс після "Завтра, завтра, завтра", яка мені не дуже сподобалася, і зрозуміла, що, напевно, це не моє, і продовжувати читати її книги я не буду? Від "Славетного життя Ей-Джея Фікрі" я очікувала чогось в дусі "Чоловіка на ім'я Уве" Бакмана чи "Шепоту за дверима" Клюна. Тобто історії про перетворення хронічного буркотуна на сонечка. Проте у цій книзі перетворення трапилося дуже швидко і, як на мене, необґрунтовано, й історія неочікувано пішла іншим шляхом. Але й цей шлях мені не дуже сподобався? Здавалося, авторка вирішила зачепити багато тем, але ні одну не довела до кінця. Оповідь дуже швидка та скута, мені не вистачило описів важливих моментів, розкриття психологізму героїв та правдоподібності їхнього росту. ? Частково персонажі рухалися ніби ляльки, говорили за заздалегідь прописаним сценарієм. Тому дуже рідко в мене виникали якісь емоції під час прочитання. Половину часу це відчувалося, як читання обов'язкової літератури для школи від якої мене хилило в сон. Все ж 250-ти сторінок для цієї ідеї було мало. ✅️ З хорошого, мені здебільшого сподобався сюжет та речі, які відкривалися під час читання. Деякі повороти були очікуваними, деякі ні, дещо серйозно вразило... А ще гумор авторки зайшов! Деякі речення та епізоди були дуже влучними та смішними Я розумію, що майже все те, що я описала як мінуси для мене, було спеціально зроблено Ґабріель Зевін, бо саме такою вона і хотіла бачити цю книжку (все ж у "Завтра, завтра, завтра" стиль оповіді був інший"). Тільки от деякі речі з цього стилю мені зайшли, а деякі не дуже. І це нормально. Сама по собі книжка хороша, немає там непростимих гріхів, які б не дали мені її вам радити. Але особисто мене вона не зачепила??‍♀️

Останнім часом мені не щастить на книги, які всі хвалять. Як завжди, я очікую якогось вау ефекту, і в цьому очікуванні проходить все читання (а моя очікувалка так ні до чого й не дочікується)? Тематика книжка для мене нова, адже я, здається, ще не читала нічого пов'язаного з розробкою ігор. Я сама не граю ні в що серйозніше за уно, але читати про це було цікаво. Було прикольно спостерігати за сюжетами ігор, які вони вигадували, і як відбувається процес перетворення однієї ідеї на щось масштабніше. Не бракувало тут і колоритних персонажів. Але сказати, що ця історія мене захопила так, щоб я не могла дочекатися, коли знову сяду читати — то ні. Це було просто добре: не погано, але й не так класно, щоб я повернулася до цієї історії( Мабуть, зараз не час для книг, в яких структура сюжету відрізняється від класичної. Мені треба зав'язку, розвиток дій, кульмінацію, розв'язку. Просто читати 400 сторінок, як герої живуть життя, працюють, будують стосунки — мені не цікаво (принаймні зараз). У мене весь час в голові було питання: "Куди ми рухаємося?". От для чого я це читала? Я майже впевнена, що в інший період життя я б зацінила цю книжку. Але зараз попадання в настрій не було. Я не заперечую те, що авторка гарно пише, бісячих моментів у стилі, чи то в сюжеті було мало (окрім того, що сюжет рухався в нікуди), але ну все воно щось не те??‍♀️

Історія дорослішання, дружби, розвитку, зміни поглядів переплетена з саморефлексією і роздумами про життя. Головні герої проходять разом різні перешкоди, закохуються, отримують розуміння не взаємної любові і всі емоції такі різні. Підійде на меланхолійний настрій і залишить приємні спогади, бо прочитавши ви наче станете частинкою в колективі цих молодих людей.

впродовж усієї книги у мене були різні емоції — спочатку «вау, як класно», потім — «дайте мені пістолет». хоча і були незрозумілі розділи, мене іноді дратувала Сейді, підходячи до завершення книги, я її зрозуміла. Сем одразу став улюбленим, усі його переживання та страждання я наче переживала теж. Маркс був суцільним сонцем. Як же я ревіла під час розділу від його обличчя. Я просто не могла повірити. І далі, все так і пішло, я не могла прочитати інші розділи без сліз, хоч убий. Ця історія — неймовірна. Ці персонажі — глибокі та прекрасні. Написання просто чудове, поєднання теперішнього часу та майбутнього — чудова ідея. І я буду рекомендувати цю книгу і вона точно стала моєю з найулюбленіших ?

«Але ви знаєте про людину все, що вам потрібно знати, коли чуєте відповідь на запитання “Яка ваша улюблена книжка“?» ? ⠀ «Славетне життя Ей-Джея Фікрі» Ґабріель Зевін ? ⠀ Жанр: роман Вид-во: @vivat_book ⭐3/5 ⠀ Герої: Ей-Джей, Амелія Лоумен, Моллі, офіцер Ламбіазі, доктор Роузен, Деніел Періш, Нік, місис Камбербетч, Майя, Ізмей, Дженні, Леон Фрідман, Марґарет Лоумен, Леонора Ферріс, Джанін, Фернес. ⠀ Книгарня «Айленд-Букс» - візитівка острова Аліси, до того ж — єдина в місті. Її власник - 40-річний вдівець-буркотун. Після смерті дружини він став пиячити, а рутинна робота в неприбутковій книгарні більше не приносить радості. Одного дня в нього викрадають коштовний примірник (книжку, яку він мріяв продати, щоб спокійно піти на пенсію). Ще й хтось залишає серед рядів дитячих книжок дворічну дитину ? Якби ж він знав, наскільки кардинально зміниться його життя після, набуде сенсу та ще й зʼявиться кохання? ⠀ Окрім основного сюжету, присутні нотатки головного героя до різних книг, які він записав рідній людині — Майі ? Адже він вирішив не віддавати дитину, а сам взяв над нею опіку. ⠀ Так, історія часто не оригінальна та цілком передбачувана, місцями казкова, проте подарувала теплі емоції, з присмаком гумору та дрібкою сарказму. Проста історія, щоб відпочити і відволіктися ?? ⠀ Тут присутня любовна лінія, і не одна; трошки драми. Багато згадок різних книжок, авторів та оповідань. Протягом історії ми спостерігаємо за змінами головного героя, його роздумами, переживаннями. Врешті він виявляється гарним батьком, чоловіком та непоганим другом. Присутність малої розтопила лід на серці цього черствого книголюба. На додачу розкриваються другорядні персонажі, не менш колоритні та варті уваги, їхнє життя та історії. З часом крамничка перетворюється на затишний соціальний осередок: тут проводять книжкові клуби, збираються поціновувачі літератури ? ⠀ Затишне маленьке містечко, буркотун і сонечко. Оповідь про: книжки, книгарню і поціновувачів літератури ?, біль від втрат близьких, смертельні хвороби, проблеми у стосунках та шлюбі ? ⠀ Роман екранізовано, а одну з головних ролей грає Люсі Гейл. Треба подивитися ?

Це тепла прониклива історія про життя, книги й те, як вони впливають на людей, мені сподобалась, зачепила і запам'яталась. Ось декілька рядків, які мені запам'яталися : "Ніколи недооцінюй силу історії, що розказана вчасно." "Кожна книга — це світ, який хтось створив зі шматочків власного серця. Ми читаємо, щоб зрозуміти цей світ і самого себе" "Нас формують наші найшірші дні." "Люди не стають такими, якими вони є, просто так. Ми - наслідок всіх тих, кого любили і кого втрачали, всього, що читли і чого не змогли зрозуміти."

Чудова книга з теплою атмосферою і цікавою історією. Дає поштовх до роздумів. Як на мене, підходить для будь-якої вікової категорії, усі знайдуть тут саме те, що шукатимуть