у мене зараз стільки різних почуттів стосовно цієї книги... але одне можу сказати точно - у серці залишається жахливий осад через жорстоку реальність всього що відбувається у цій книзі. перед тим як читати цю історію дійсно треба морально підготовуватися, бо вона важка і навіть огидна через вміст деяких тригерів або жорстких епізодів. але все-таки мене тримала головна героїня, її боротьба та пожертва. найщемливішими моменти з цією книги — її взаємодії з хлопцями, я не могла не посміхнутися читаючи їх, не дивлячись на увесь сюжет. і о боже як же я сподівалася що вона потоваришує з Рілк протягом усієї книги? книга заслуговує вашої уваги, і ви зможете проникнутися нею якщо будете ознайомлені з усіма тригерами і вирішите що зможете таке прочитати. якщо ні — навіть не беріться.

Батьківська любов буває різною, правда ж? Тим паче, що любов кожен трактує по-своєму, чи не так? Саме через це [різні сприйняття/трактування/розуміння саме батьківської любові] книга для мене була аж занадто складною: одночасно хотілося і читати, і закинути її чим подалі. Залежність емоційна/психологічна, домашнє насильство, соціалізація, інцест, постійні внутрішня боротьба, тиск та приниження, невимовний біль - все тут і лише з однією 14-річною дівчинкою. Історія чимось подібна до "Замку зі скла" Джаннетт Воллс, але там ситуацію "рятувало" наявність мами й інших дітей у родині. Жах цієї історії ще й у тому, що подібні випадки зустрічаються у реальному житті, в сучасному розвинутому суспільстві. Враження від прочитаного неоднозначні і заплутані. Вірю, що вихід завжди є, за будь-яких умов. Тому трішки не зрозуміла, чому Тертл так довго терпіла знущання батька, вправно володіючи при цьому зброєю й навичками виживання в дикій природі. Можливо, це позиція жертви, яка була залежною від свого тирана? Не знаю. Але знаю напевне, якщо дитина в соціумі поводиться якось "не так", то це можуть бути наслідки всього того, що відбувається за зачиненмими дверима її будинку.

"Це називається сміливістю: взяти життя у свої руки, коли це видається найважчим рішенням". ?Вони живуть удвох. Мартін щодня проводжає свою 14-літню донечку Тертл до шкільного автобуса. Він часто їй говорить про свою безумовну батьківську любов, про те, що Тертл - це все , що в нього є. Вона ж ненавидить своє тіло, називає себе "тупою сучкою" і беззаперечно підкоряється йому, бо батько - це все, що в неї є. Він єдиний про неї піклується, а його жорстокість лише для її ж добра. Та одного дня вона зустріне того, який відкриє їй очі, розвіє густий туман, послабить міцний ланцюг, яким вона скована, і тоді Тертл доведеться зробити нелегкий вибір. ?Це НАЙЖОРСТКІША книга за весь мій читацький досвід! Тема насильства над дітьми є дуже тригерною, про неї важко читати, бо вона болить, розриває серце на тисячі шматочків. Книга написана так реалістично: мені здавалось, що я чую хруст кісток, відчуваю смак крові на своїх вустах, і сама вслухаюся до шурхоту кроків, які наближаються до моїх дверей. Цей твір вивертає душу і виразно показує, як жорстокість стає невиліковною спадковою хворобою та передається з покоління у покоління. Автор так майстерно кладе поодинокі мазки темними фарбами, і дуже швидко аркуш стає вугільно чорним. Цей драматичний роман дозволив мені проникнути в думки психопата, для якого немає нічого святого , і в думки жертви, яка живе в пеклі, але мириться з ним. Я мала можливість спостерігати за неймовірною внутрішньою боротьбою, побачити той переломний момент, коли людина не може бути байдужою до зла, інакше вона сама поступово перетворюється на монстра. ?Стівен Кінг назвав цю книгу "шедевром". І я з ним погоджуюсь. Цей напружений, глибокий психологічний твір не відпустив мене і досі ? Такі книги потрібні, бо вони ще раз нагадують - зло може бути дуже близько і треба вміти його вчасно розпізнати.

Книга розповідає нам про дівчинку Джулію, яка погано навчається, не з ким не спілкується, в неї немає мами, та виховують її батько та дідусь. Поки нічого надприродного немає, багато підлітків саме такі і живуть. Але справа в тім, до її батько веде себе не як будь який пересічний батько-одинак, він навчає її полюванню та стрільбі, виховує в ній таку собі воїтельницю, і все би нічого, як би на додачу він її не ґвалтував. Уявіть моє здивування, коли я читала цю книгу вперше, адже я мало що знала про книгу. Отже, дівчинка терпить все це багато років, до одного дня, поки не зустрічає хлопчика, який відкриває для неї новий світ. Роман позиціонує себе як драматичний твір, але через події в кінці, я б назвала його психологічним трилером, причому доволі жорстоким. Я б не радила читати цю книгу всім, але якщо у вас стальні нерви, і така тематика в книгах вас не відштовхує, то, звісно, беріть.