Невеличке селище, що розташоване в серці провінції Еншю, шукає порятунку, адже один зі злих духів мононоке — напівлюдина-напівмавпа, знову вимагає пожертвувати молоду юнку в храмі. Якщо селяни виконають вимогу, вказану на стрілі з білим оперенням, можливо, істота дасть спокій місцевим. Допомагати селянам беруться мандрівний монах разом із песом-духоборцем. Вони проженуть загрозу якнайдалі й селище знову зможе повернутися до звичного життя... Але щось пішло не по плану і чудовий гарнюній песик припав до душі людині-напівмавпі і так починається їх неймовірна історія. Їх взаємодія просто щось, посмішка переслідувала мене весь час поки я читала. Це дуже добра і смішна історія. Як виявилось, наш герой не страшна істота, а милий хороший хлопчик. Він не хоче зробити нічого поганого. Історія закінчилась на найцікавішому, тому з нетерпінням чекатиму наступних томів

«Як через десять днів, у ніч святкову, в храмі Міцуке не пожертвуєте юнку, накличете лихо на село». Я від цієї манґи нічого такого не очікувала, але в результаті отримала круту мальовку та класний сюжет з елементами японської міфології, незабутніх персонажів та неймовірний гумор! Якщо ви ще не знайомі з цією історією, то максимально раджу її УСІМ ? У Міцуке впала стріла з повідомленням про те, що мешканці села повинні протягом 10 днів пожертвувати дівчину, бо інакше какуен — мавпячий дух — сам викраде юнку й накличе лихо на ціле поселення. Честь врятувати це становище впала Хаяте — псові-духоборцеві з храму. У першу ж ніч мавпячий дух вже очікував юнку, але зустрів тільки пса, який настільки тому сподобався, що вирішив забрати його собі як домашнього звіра. Ну справді, хто ж втримається перед білим та пухнастим красунчиком? Та чи вирішило в результаті це проблему з селом? Чого духоборець не займається тим, чим повинен був? Та що ж взагалі з себе уявляють ті какуени та цей пес?