Франческа Заппіа

- Яких стервятників? Із камерами чи з грошми?
- З акаунтами у соцмережах, - відповіла Медс.

На жаль, книга мене не зачіпає. Взяла її, бо прочитала на обкладинці "Баффі-переможниця вампірів" і в мене зразу ж появилося відчуття ностальгії. Але ні.
Книга так має якісь елементи полювання на монстрів, але їх так мало і вони описані геть поверхнево. А я саме за цим і йшла в цю історію.
Такий собі лайтовий жахастик. Єдине, що мені сподобалося це Бах, інтригуючий персонаж.

Звичайно, осінь з її холодними ночами теж додала кілька балів розповіді.
Думаю, на вік 12-15 років саме те що треба.

6 з 10

"Я першою здогадалася, що щось трапилось, адже того ранку о 2:55 усі привиди міста позирали на північний схід - туди, де стояв будинок Масрелла. Глипали на вулицях і на подвір'ях, визирали з вікон і тинялися тротуарами. Зупинялися. Поверталися. Витріщалися. Мама завжди казала мені бути уважною, коли привиди на щось реагують".

Її звуть Зора Новак і в своєму житті вона бачила деяке лайно.

Зникла у лісі мати, батько-аферист, бідненький трейлер на самому краю міста замість будинку. Та й це ще не все, адже Зора бачить привидів і з притаманною їй хвацькістю і різкістю полює на полум'ярів - таких собі демонів вогню, що можуть вселятися в людські тіла. Саме тому першою опиняється на місці пожеж, через що зажила дурної слави палійки.

Важко рятувати місто, з якого тебе б залюбки викинули, але Зора не може інакше, тому навіть попри зневагу суспільства йде на жертви в цій боротьбі з демонами.

Книжка дійсно сподобається шанувальникам містики і динаміки, не дарма на обкладинці згадуються "Дивні дива" і "Баффі", адже пригоди за своїм полум'яним градусом ніяк не поступаються цим крутим серіалам. А ще в пам'яті неодмінно спливе "Надприродне", коли мова зайде про машину головної героїні, і дядечко Кінг, бо на нього авторка теж накидала пасхалок 🤡

Сюжет має яскраві детективні нотки, таємниць тут справді хоч греблю гати: куди зникла мати Зори і чи жива вона, чому полум'ярі так полюбили Аддамсвілл, як Зора пов'язана з одним зі найнебезпечніших з них і до чого тут Грімшоу-Гаус?

До речі, в книзі є не тільки мініатюри із зображенням героїв, а й карта міста для кращої візуалізації, що дуже допомагає, коли в тексті вигулькує та чи інша назва локації.

Не скажу, що я закохалася в персонажів, але вони підкорювали мене своєю реалістичністю, гумором і справжнім контрастом, адже всі герої дуже самобутні. Про них не скажеш "картонні", навпаки - сповнені життя й енергії.

Книга читається надзвичайно легко і швидко, залишаючи після себе приємний післясмак пригод. А фінальний епізод змусив оченята трохи вилізти на лоба, бо після останньої фрази напрошується як мінімум друга частина історії. Не знаю, чи є продовження, проте бажання його прочитати нині зашкалює 🔥