Щоб пройнятися атмосферою Гофманівських казок, треба пам’ятати, що автор жив у ХVIII столітті. Для тих часів його твори були занадто абсурдні, політизовані або чуттєві, тому часто піддавалися цензурі (пригадайте "Лускунчика"!). Ернст Гофман був нетиповою людиною для свого часу. Він ненавидів свою працю чиновника і ставав щасливий тільки, коли творив. А був він і композитором, і письменником, і карикатуристом, і навіть декоратором. До писемної творчості Гофман прийшов тільки в останні 7 років свого життя. Ним створені есеї, романи і казки для дорослих в специфічному таємничому стилі (магічному реалізмі), де переплетені якісь марення, галюцинації, несвідомий страх, іронія, еротика і кристально рафінований романтизм? Гадаю, якби письменник жив в наші часи, то 100% ми б отримали смачнющі даркромани такої якості, що автор(к)и порночтива типу аделін і нєвєрлєндів нервово курили б в сторонці? "Володар бліх" - це фантастичний роман-казка, яку важкохворий Гофман писав на останньому році свого життя. Роман був цензурований через те, що влада бачила в деяких його частинах сатиру на громадські порядки в країні. Тому деякі частини були видалені з друку. В цілісному оригінальному вигляді роман вдалося випустити у світ аж в наступному столітті. Володар бліх розповідає нам про пана Перегрінуса Тіса та його дивні і дивовижні пригоди в різдвяні свята. Головний герой є невиправним, навіть по-дитячому наївним романтиком з бурхливою фантазією? Він живе у своїй бульбашці з визначеними традиціями і правилами, не любить знаходитись серед людей, боїться жінок. Але, коли на святвечір в його житті з’являється ВОНА?... вихор несподіваних, фантастичних і чуттєвих подій затягує Перегрінуса в світ дивних людей, істот, пригод, де від рішень головного героя залежать долі оточуючих і чи знайде він нарешті своє щастя? Прийшов час навчитися розділяти добро-зло, час брати на себе відповідальність, час подорослішати, не розгубивши себе! Роман схожий на маячню в температурній гарячці, і постійно в моїй голові була думка: та вже хтось заспокойте цю фальшиву егоїстичну сучку!!! А ще перші 20 сторінок я не розуміла навіщо таке читаю? Але!!! Потім я подивилася на цей твір з ракурсу тих часів, почала наново і мені пішло, як по маслу?? Треба бути дуже сміливою і талановитою людиною, щоб в 18 столітті писати такі абсурдні, еротизовані тексти (політичний аспект не беру до уваги, бо ніц о тим не відаю!) ЧИТАЙТЕ і НАСОЛОДЖУЙТЕСЬ❄️??

Цікава, химерна історія, яку я полюбив з університету та після відгуків викладача! Це класика, яка породила багато послідовників, має фантасмагоричну структуру та сюжет, легку мову та подвійне дно - діти сприймуть її як цікаву й веселу історію, дорослі вже заглиблюється в різні політичні аналогії, сатиру та іронію. Це історія про Крихітку Цахеса, який не такий як всі, проте бажання має дуже схожі, й зробить усе, щоб їх досягнути.

Дуже химерна і гротескна "казка". Це був один із тих творів, які я прочитала в школі "бо треба", і довго не могла зрозуміти своїх вражень від нього. З одного боку, там є фантастичні елементи, магія, яскраві чудернацькі персонажі. А з іншого - це зовсім не легка казочка, а складний і важкий текст для дитячого сприйняття. Коли я читала, то не могла повірити, чому всі герої такі сліпі. Мене це буквально бісило, бо вони захоплювались якимось абсолютно бездарним, огидним і неприємним створінням, навіть, коли воно поводилось жахливо, і ніхто нічого не бачив. Сам Цахес викликав у мене просто огиду. Він був втіленням всього неприємного, штучного, поверхневого, несправедливого. Але можливо саме через це книжка й запам’яталась. Вона чіпляє і виводить з себе)) Насправді Гофман навмисно робить усе настільки гіперболізованим, щоб показати, наскільки часто люди в реальному житті захоплюються чимось удаваним та "глянцем". Це як стьоб над сучасними "інфлюенсерами", що стали знаменитими просто тому, що стали)). Цахес - це образ успішного самозванця, який користується чужими талантами, отримує аплодисменти, нічого не зробивши. Але Гофман нагадує: не все те, що блищить - золото. І часто такі "крихітки Цахеси" збирають всю увагу, а справжні таланти лишаються в тіні. Тож ця історія вчить нас критично мислити, і звертати увагу на суть, зміст, а не тільки зовнішню обгортку.