Боялась не потягну цей жанр, але це було дуже цікаво і корисно. Друга частина мене заплутала, я загубилась, але далі такий поворот... неочікувано! Дуже сподобалась🔥

Шкодую, що прослухала цю книгу замість того, щоб прочитати. І не тому, що начитка була поганою, просто ця історія заслуговує на більшу увагу, ніж прослуховування десь у метро. Я багато чула про те, як книга змінюється ближче до кінця, як стає все зрозуміло і помилково вважала, що це буде якийсь неочікуваний сюжетний твіст, але це не зовсім так. Насправді ближче до кінця просто змінюється кут зору на події, і тоді стає зрозуміло, про що ж насправді ця книга. Неочікувано для себе я була дуже розчулена фіналом - це неймовірно сумна історія.

Чудова книга, як навряд чи залишить читача байдужим, якщо, звісно, той осилить її прочитати до кінця. Перші дві книги, я геть не розуміла, що відбувається, і не бачила взаємозвʼязку між ними, мені здавалося, що це просто історії про багатіїв, не виключено, що в кінці вони опиняться друзями чи родичами, о як я помилялася)) Загалом, коли усі частинки пазлу стали на свої місця, то я була у захваті від прочитаного. Дуууже багато фінансової термінології, яку не рідко доводиться гуглити для розуміння сюжету. Кому вірити і чи вірити комусь взагалі, вибір за вами. Піднімає багато цікавих питань для роздумів, на нашому читацькому клубі книга заробила майже пʼятірку!

«Довіра» – це не той роман, який можна прочитати за один вечір і забути. Він змушує думати, аналізувати, повертатися до попередніх розділів, шукати підказки та розгадувати авторський задум. Це справжній інтелектуальний виклик, який вартий кожної витраченої на нього хвилини.

За цю книгу "Довіра" Ернан Діас отримав Пулітцерівську премію. А зараз ходять чутки про її майбутню екранізацію. Тому після виходу книги з чудовим оформленням в Vivat, я незабаром її придбала і прочитала. Це шикарна історія, яку рекомендую прочитати всім! Головна фішка цього роману є незвична нелінійна побудова сюжету. Частини роману настільки відрізняються одна від одної, що спочатку нічого не зрозуміло. Особливо кумедно читати другу частину після першої) Осяяння відбувається всередині книги, з третьої частини, і з цього моменту відчуваєш справжнє задоволення від побудови тексту. Роман про Нью-Йорк в роки фінансового піднесення та Великої депресії, про багатих гравців фінансового ринку та простих робітників, про стосунки батьків та дітей, чоловіків та дружин. Але найголовніше, що автор віртуозно показує, це тема правди та неправди, якою маніпулюють герої роману задля своїх інтересів. В фіналі немає однозначної відповіді, яку з версій історії вважати правдивою, тому кожен читач може вибрати той варіант, який йому імпонує найбільше. Мені дуже сподобалась ця книга, тому буду читати інші книги автора! Як мінімум, Фабула видавала "Вдалині" і вона в мене вже є)

Скажу відверто, у мене не часто виникає симпатія до книг які отримали яку-небудь важливу літературну премію. Чи то я не доросла до них, чи вони потрапляють до мене в неправильний час. Тож нічого дивного в тому, що "Довіра" не викликала у мене шаленого захвату, але це було цікаве читання. Книга складається з чотирьох частин і перша знайомить нас з Бенжаміном Раском, який є багатим фінансистом- відлюдником та його дружиною Гелен. Здавалося б звичайний роман про багату пару в якій він робить шалені статки на біржі, а вона їх витрачає. Але невдовзі сім'ю спіткає горе. І це все, що я вам можу розповісти про книгу, бо усе інше вже буде спойлером до загальної канви сюжету. То ж давайте, перейдемо до вражень від книги. Якщо ви полюбляєте збирати історію по шматочкам, які на перший погляд не пасують одне одному, то вам точно потрібна "Довіра". А якщо ви полюбляєте в літературі такий прийом як "ненадійний оповідач", то "Довіра" вам потрібна в двічі більше. Але будьте готові до складної біржевої термінології, мені її було забагато. У автора дуже індивідуальний стиль в кожній з чотирьох частин, але нажаль об'єм не давав зануритись в них по повній, бо тільки я починала звикати як починалося нова історія?. Але всі мої зауваження суб'єктивні і можливо іншому читачу всього буде досить. Раджу спробувати, але не забувайте, що Пулітцерівську премію дають не просто так. Є ймовірність, що я все не до кінця зрозуміла ?.