Ерін Гантер

Як я могла оминути увагою книжку, де головні герої коти? Та й справді, що ніяк! До речі, що скажете Ічі схожий на кота-вояка на цих фото?
⠀
Насправді ж я не уявляю, щоб мій Ічік жив десь у лісі, полював мишок і захищав Клан навіть ціною власного життя. Ні-ні, навіть не буду про це думати.
⠀
А от Рудько не був проти такого життя. Він кожного дня, сидячи на верхівці огорожі будинку своїх Двоногів, дивився в ліс і мріяв про те, щоб вполювати свою першу мишку. І ось доля сама підкидає йому такий шанс. Провідниця одного з кланів запрошує його до них, щоб він став новаком, а після навчання - справжнім котом-воякою. Хіба ж від такого відмовляються?
⠀
Я думаю, що так! Але Рудько, який мав дух справжнього мисливця, вільного кота, вважав інакше, тож він приєднується і отримує нове ім‘я - Вогнелап.
⠀
У Клані домашня кицюня перетворюється на кота, знаходить друзів та ворогів, виконує завдання і впольовує не тільки мишок, а ще згодом пізнає справжнє життя вільних котів, в житті яких не тільки радість та ігри, але й битви.
⠀
Книжка дуже динамічна й читається швидко. Вона сповнена різних пригод. У центрі, звісно, Вогнелап, але ми дізнаємось багато й про інших котів різних Кланів. Мені здається, що ця історія дозволяє по-іншому поглянути на котиків, адже всі ми звикли, що вони наші улюблені домашні тваринки, а що ж думають самі коти?
⠀
«На волю!» - це перша книжка з циклу «Пророцтва починаються». Загалом є три цикли по шість книжок та спецвидання.
⠀
А нещодавно в «Асса» вийшла друком перша книжка першого циклу в м’якому оформленні.

Книжка буде цікава підліткам, які люблять читати пригоди та історії про тваринок

Читаючи цю книгу у мене постійно виникало відчуття, ніби я на американських гірках. - Ну от, - міркувала собі, - дочитаю розділ до кінця і відкладу книгу. Сумно, нудно, можливо настрій не підходящий... Втім, щойно я ловила себе на цій думці, як сюжет набирав обертів і стрімко мчав уперед. Проте, прочитавши кілька розділів інтерес знову спадав практично до нуля. Ось такі качелі цікаво-нецікаво переслідували мене практично до кінця.

"Вогонь і крига" - 2 книга циклу про котів-вояків і є логічним продовженням попередньої. Головні герої, хоч і коти, але зображені досить реалістично, нема відчуття, ніби читаєш дитячу казочку про котиків. Кожен персонаж самодостатній, зі своїм характером. До знайомих читачу героїв додадуться деякі нові, але не менш цікаві. Загалом книга сподобалася і з часом хочу продовжити знайомство з вояками, а на разі переключуся на інші книги.

🐈🐈🐈 Я не дуже люблю котів, точніше люблю їх дистанційно. Щодо фентезі - це теж далеко не найулюбленіший мій жанр. Про книгу, яка випадково потрапила мені на очі, я чула і читала багато позитивних, і навіть захопливих, відгуків. Тож відірвавшись від своїх звичних читань, взялася за "Котів-вояків".

🐱🐱🐱 Звичайний домашній котик Рудько вирушає до лісу на прогулянку, де у бійці знайомиться з котами-вояками. Виявляється зовсім поруч із ним, в дикій природі живе цілий клан вільних котів. Щоправда на весь ліс таких кланів аж чотири, кожен з них полює на своїх територіях, а коли кордони порушуються, то починаються бійки і навіть війни. Рудько потрапляє до громового клану і знайомиться із життям та внутрішнім устроєм всередині нього. Власне більша половина книги якраз і присвячена цим описам. Тут мене трохи дратувала величезна кількість героїв, схожість їхніх імен, в яких я постійно плуталася. Мабуть саме для таких, як я, на початку книги винесено всі клани, з іменами та ієрархією котів.

🐈🐈🐈 Прочитавши більшу половину і нарешті зрозумівши хто є хто і чому так схоже називаються, я навіть не помітила, як захопилася сюжетом. І якщо спочатку я читала по розділу без особливого ентузіазму, то кінець застав мене посеред ночі, ще й обірвався на досить цікавому місці. Хочу продовження!

🐱🐱🐱 Досить незвично, що головні герої коти, але описані вони настільки правдиво, що починають захоплювати уже з перших сторінок.

Ніколи не думала, що дитяча книга може викликати в мене такий вирій емоцій.

Від початку і до фіналу - це просто розбите серце 💔 І дуже сильно хочу, щоб в кожного були саме такі емоції- бо тоді, не буде описаного в книзі.

Сталася катастрофа - землетрус. Собак покинули. Людей у місті більше немає.

Щасливець в цей час був закритий у притулку, у клітці. Хтось просто кинутий у домівці. Хтось взагалі не мав дому і людини. І тепер, без людей, нашим песикам доведеться вчитися виживати, повертати свої інстинкти, і намагатися змиритися - дволапі не повернуться🥺На їхньому шляху багато випробувань, але я вірю, вони з усім впораються🥰

Тут всі події ведуться з думок собак, і хоч це писала людина, а не собака, я повірила кожному слову. Як собаки дивляться на наш світ? Я наче подивилася очима чотирилапих.

"Чому люди закопують тіла, як собаки свої кістки?" Розмірковує Щасливець.

Майстерно розчулила мене ця книга - сподіваюся, автор коли це писала, також плавала в своїх сльозах😭🌊🛶

Якщо казати про враження загалом - це був дуже незвичний, цікавий досвід. Читається дуже легко і не хочеться відкладати, бо кожен розділ закінчується ну занадто напружено 😱І все ж, місцями по дитячому - наївно. Це як дитячі фільми про собак - я таке люблю. Гадаю, ця історія підійде для читання і дорослих і менших дволапих, кожному буде чому повчитися. Звісно, я тут описала враження дорослої людини, дитина буде сприймати цю книгу легше - але, така як я, всеодно б ревіла і в дитинстві😅

Сподіваюся, що за кожним песиком все ж повернеться його мама або тато🥹