Дивовижна книжка, яка тримає в напрузі від першої до останньої сторінки! Щойно герой вирішує одну смертельну проблему, суворий Марс одразу ж підкинує йому нову. Ця постійна зміна успіхів і катастрофічних невдач перетворює читання на справжні емоційні американські гірки, від яких просто неможливо відірватися. Та найголовніше — це неймовірно світла й натхненна історія, яка по-справжньому повертає віру в людей та силу людського духу

Технічні деталі - справжній головний герой у Вейера. А все інше - арки персонажів, сюжет, плот-твісти та відносини - це прикрі перешкоди на шляху до дрібнодетального описання куту оберту вісімнадцятого зліва гвинтика не третьому паливному відсікові. Та про цей гвинтик так цікаво читати! Віддатися уяві та поринути у космічну пригоду, світ якої так чітко вимальовується завдяки цьому гвинтику. Бо-ж будь-яка картина складається з деталей. Книга відповідає на низку запитань, які фільм лишив без уваги (бо 2 години метру не резинові), розʼясняє те, на що стрічка дала тільки номінальні відмашки замість відповідей. Ти краще розумієш, чому саме форма «камінчик» (кремнієва форма життя) така важлива в контексті минулого Кена, яка у камінця біологія (чи то пак, «геологія»?), встигаєш зрозуміти чому виник критичний момент перед кінцем та таке інше. Гумор... у фільмі на мій смак був яскравіше. Але тут його теж чимало. І він - дуже непоганий. Відносини між двома героями зображені цікаво, з розвитком та конфліктами, все як треба. На перших сторінках є схема корабля, що є класним і зручним рішенням, коли треба уявити щось у рамках простору та конструкції корабля. Ін зе боттом лайн: це чудова пригода. В кінці сльозу пустила.

Дуже прикро, але, на жаль, це той випадок, коли фільм сподобався більше, ніж книга (на фільм я ходила в кіно двічі 🫠) Можливо, саме фільм став причиною моїх завищених очікувань до книги і, зрештою, ці очікування не виправдались. Тому обережно, у відгуку будуть спойлери. Ґрейс у книзі змальований якимось вічно ниючим персонажем (аби розповідь не велась від 1 лиця, було б краще), у якого пунктик по стражданню через смерть колеги росіяни, простигосподи. Дякую, що в фільмі темі росії приділили не так багато уваги, як в книзі, бо в якісь моменти в книзі це вже починало дратувати. Ніде правди діти, без протистояння НАСА і Роскомосу не було таких розвинутих космічних технологій і, на жаль, русня дійсно відіграє значну роль в освоєнні космосу. Але ну камон, книжковий Ґрейс не страждає так сильно через загибель Яо, як через загибель Ілюхіної і це дуже дратує. Тут же вам і Дімітрій, і найкращі скафандри, зроблені в росії 🤮 Чесно, на мою думку це можна було виписати інакше. Однак окремо скажу, що Рокі - краш ❤️‍🔥 Він прямо прикрасив цю історію, я й досі часто його цитую в повсякденному житті 😅 А ще книга розкриває багато додаткових моментів, які у фільмі залишились нерозкритими. Утім, все одно, на фоні сценарію фільму книга все ж трохи програє (не лише через русню, а ще й через відсутність динамічності, яка притаманна фільму).

Увага, містить книжкового персонажа з найкращим почуттям гумору! Бонусом неабияка впертість та оптимізм. Хороший вибір , щоб абстрагуватися від реалій нашого скаженого сьогодення. Це така наукова фантастика, з якої можна починати знайомство з жанром. Коли історія закопується у науковщину і ти тільки починаєш трохи в тому плутатись, автор такий : Гей, що заплуталась? Стривай-но поясню все простіше! Це буквально! Ще й з якимось жартом або іронією. Вейр чітко знає психологію читача і знає що зробити, шоб ми не нудьгували. Сюжет теж цікавий і динамічний. А ше сподобалось слідкувати за тим, як герой викручується з проблем виживання, мислячи нестандартно. Я читала її вдруге. Вона прекрасна, як і три роки тому👍🏻

Чудова, захоплива історія, з хорошим гумором) читається на одному подиху ?