Емманюель Лепаж

А який він цей Чорнобиль?
⠀
Темний, похмурий, місто без часу, застигле у 1986 році?
⠀
Чи повна протилежність?
Місто з життям, неймовірною зеленню та історіями, кожна з яких не проста.
⠀
У 2008 році навесні група французьких митців поїхали в експедицію до Зони Відчуження.
⠀
Саме тут живучи у звичайному селі вони знайомляться з життям Чорнобиля. З мешканцями, що живуть поблизу, з їхніми історіями та звичаями. Відвідують школи, самі Зони ураження та ліси навколо.
⠀
А ще діляться своїми враженнями, кожен по своєму. Дехто малює побачені образи та оживляє їх на папері. А дехто переносить все це у літери породжуючи нові твори.
⠀
Мешкаючи весну в Чорнобилі, кожен позбувається стереотипів про це місце та набуває якихось нових вражень.
⠀
Хтось був там вперше, а хтось раніше. Хтось читав про трагедію міста, а хтось налаштовувався на атмосферу.
⠀
Але те, що вони побачили та відчули змінило їх всередині. Вони очікували побачити якийсь жах, обличчя смерті, що 86-го забрала життя багатьох.
А натомість побачили зовсім іншу картину.
⠀
І саме про це Емманюель Лепаж розповідає у цьому мальописі "Одна весна в Чорнобилі"
⠀
Читати було трохи дивно і у мене виникали різні відчуття. З одного боку це було для мене чимось далеким, трагедія що пройшла.
⠀
Але з іншого це ж частина нашої історії, про яку потрібно знати. Страшно дивитися на наслідки, які залишив по собі великий вибух та читати переламані долі людей.
⠀
Я щиро рада, що знайшла цей графічний роман. Мене завжди цікавила тема Чорнобиля, а завдяки мальопису я змогла дізнатися про неї ще більше.
⠀
Я дуже вдячна видавництву Видавництво за змогу прочитати та відчути всю цю історію на собі!❤️
⠀
Це було просто неймовірно і сильно!

Цікавий погляд на чорнобильску зону від людей, максимально далеких від контексту.

Величезний розмір самої книги дозволяє насолодитися малюнком повністю, а особливо його розвитком. Коли від сірості, страху та невідомості - гамма похмура та неяскрава - автор переходить до насиченого зеленого, яскравого та блискучого, що стверджує життя.