Почнемо з того, що я ДУЖЕ люблю книги-подорожники. Знаєте, ці історії, коли ти зцілюєшся через сльози? Коли читаєш про добрих людей навколо, про сміх крізь сльози, про любов не тільки до партнера чи себе, а до всього світу? Коли читаєш про красу життя у будь-якому його прояві? Коли всередині аж сам розквітаєш від цієї краси? От цього всього тут не було. І це, напевно, моя найбільша помилка. Я так надихнулася відгуками про те, що це «така хороша книга про жінку, яка повертає собі любов до життя», що очікувала всього вищезгаданого, а по факту — це розчарування року. У центрі сюжету у нас жінка, яка приїжджає в дорогий готель на узбережжі океану для того, аби вкоротити собі віку (я спокійно ставлюся до цієї теми, плюс вона зазначена й в анотації). У готелі вона знайомиться з тим самим «весільним народом» — людьми неідеальними, але живими, і поступово втягується в їхню компанію та відроджується. Звучить ніби непогано? Я очікувала щось на кшталт «Чоловік на ім’я Уве» Бакмана, але трохи світліше, яскравіше та надихаюче. Але — на жаль. Замість моїх очікувань красивої атмосфери готелю, бризу океану, душевних та глибоких розмов, зцілення, екологічних стосунків, можливо, навіть мінімальних пригод перед весіллям — я отримала: ниття, ниття, жаль до себе, ниття, і щось ще забула... А, ой, згадала — ниття! 100 сторінок ми тільки й читаємо про те, яка ця жінка нещасна, як їй важко, хоча, об’єктивно, приводів для страждань там немає. Зрозуміло, що у кожної людини свій рівень стресостійкості, і в реальному житті в жодному разі ніхто не збирається знецінювати проблеми та біль іншого, але, давайте відверто, з цим треба щось робити. Терапія, спілкування з оточенням, заняття собою. Ну хоч щось. У цьому випадку головна героїня не викликає нічого, окрім роздратування та бажання стукнути її мокрою ганчіркою по голові. Можливо, я занадто черства, можливо, для когось це саме та книга, яка зцілить та надихне, можливо, справа у різних менталітетах з авторкою, і сто відсотків мої завищені очікування зіграли зі мною дуже злий жарт, але нервів дочитати її у мене не вистачило. Бувають різні стани, і якщо вам якось захочеться комусь поспівчувати та посумувати, можливо, ця книга стане вам у нагоді. Але якщо ви, як і я, очікуєте знайти тут оцю саму магію відродження — це точно не те місце.

Загалом мені книга сподобалась. Цікава тема, гумор, є над чим подумати. Як для мене, місцями затягнута, хотілося більше динаміки та легкості. Типу читаєш, іде так класно, легко, а потім раз, і знову повертаємося до спогадів. І так протягом всієї книги. Хоча загального враження це не псує. Книга варта для прочитання.

Яка ж ця книжка класна! Я читала її цей робочий тиждень і це було як серіал. Подій не багато, та в той же час постійно щось відбувається. Я замислювалась, сміялась, сумувала, реготала вголос. Це дуже круто. Про життя, вибір, самооцінку, ставлення до інших та до себе. Про те, що ми приховуємо від інших та те, що не дозволяємо сказати самим собі. Це прекрасна книга і я її щиро раджу. Вона заслуговує всі свої почесті та кожну гривню, якої коштує.