Фібі переживає життєву кризу: вона не може народити дитину, чоловік іде від неї до іншої, її наукова кар'єра не склалася. Жінка почувається дуже самотньою, тому вирішує покінчити з цим нікчемним існуванням. Для цього вона обирає дуже дорогий готель на березі океану, одягає гарну сукню, високі підбори і бере із собою баночку з ліками. У готелі повно народу, адже його забронювали для весілля і Фібі єдина приїхала з іншими намірами. Мабуть, ця книга потрапила до мене не в той час чи просто настрій був не той. І, наче, цікаво, що буде далі, але брати її до рук зовсім не хотілося. Авторка порушує важливі питання: втрати, розчарування в роботі, людях, другий шанс, дружба, пошук себе... Я, звісно, рада за головну героїню, що вона змогла зібрати себе по частинках, змогла змінити своє життя і жити його далі, але я не повірила. Не повірила, що завдяки випадковим незнайомим людям вдалося за тиждень вилікувати клінічну депресію Фібі, тоді як психотерапевти не можуть цього зробити за місяці або роки лікування. Деякі діалоги мені були дивні, затягнуті, непотрібні. Персонажі незрозумілі, поводять себе по-дитячому. І ще трохи абсурдним було бажання героїні отруїтися саме котячим заспокійливим, можна було б обрати якісь надійніші ліки. Одним словом, наразі це не моя книга. Можливо, колись наважуся перечитати її і погляну на неї іншим оком, але не зараз.

Я повелась на «пропаганду» цієї книги і не пожалкувала. Читається книга насправді швидко. Є над чим посміятись, є над чим посумувати і є над чим подумати. Загалом, книга залишила приємні враження

Почнемо з того, що я ДУЖЕ люблю книги-подорожники. Знаєте, ці історії, коли ти зцілюєшся через сльози? Коли читаєш про добрих людей навколо, про сміх крізь сльози, про любов не тільки до партнера чи себе, а до всього світу? Коли читаєш про красу життя у будь-якому його прояві? Коли всередині аж сам розквітаєш від цієї краси? От цього всього тут не було. І це, напевно, моя найбільша помилка. Я так надихнулася відгуками про те, що це «така хороша книга про жінку, яка повертає собі любов до життя», що очікувала всього вищезгаданого, а по факту — це розчарування року. У центрі сюжету у нас жінка, яка приїжджає в дорогий готель на узбережжі океану для того, аби вкоротити собі віку (я спокійно ставлюся до цієї теми, плюс вона зазначена й в анотації). У готелі вона знайомиться з тим самим «весільним народом» — людьми неідеальними, але живими, і поступово втягується в їхню компанію та відроджується. Звучить ніби непогано? Я очікувала щось на кшталт «Чоловік на ім’я Уве» Бакмана, але трохи світліше, яскравіше та надихаюче. Але — на жаль. Замість моїх очікувань красивої атмосфери готелю, бризу океану, душевних та глибоких розмов, зцілення, екологічних стосунків, можливо, навіть мінімальних пригод перед весіллям — я отримала: ниття, ниття, жаль до себе, ниття, і щось ще забула... А, ой, згадала — ниття! 100 сторінок ми тільки й читаємо про те, яка ця жінка нещасна, як їй важко, хоча, об’єктивно, приводів для страждань там немає. Зрозуміло, що у кожної людини свій рівень стресостійкості, і в реальному житті в жодному разі ніхто не збирається знецінювати проблеми та біль іншого, але, давайте відверто, з цим треба щось робити. Терапія, спілкування з оточенням, заняття собою. Ну хоч щось. У цьому випадку головна героїня не викликає нічого, окрім роздратування та бажання стукнути її мокрою ганчіркою по голові. Можливо, я занадто черства, можливо, для когось це саме та книга, яка зцілить та надихне, можливо, справа у різних менталітетах з авторкою, і сто відсотків мої завищені очікування зіграли зі мною дуже злий жарт, але нервів дочитати її у мене не вистачило. Бувають різні стани, і якщо вам якось захочеться комусь поспівчувати та посумувати, можливо, ця книга стане вам у нагоді. Але якщо ви, як і я, очікуєте знайти тут оцю саму магію відродження — це точно не те місце.

Загалом мені книга сподобалась. Цікава тема, гумор, є над чим подумати. Як для мене, місцями затягнута, хотілося більше динаміки та легкості. Типу читаєш, іде так класно, легко, а потім раз, і знову повертаємося до спогадів. І так протягом всієї книги. Хоча загального враження це не псує. Книга варта для прочитання.

Яка ж ця книжка класна! Я читала її цей робочий тиждень і це було як серіал. Подій не багато, та в той же час постійно щось відбувається. Я замислювалась, сміялась, сумувала, реготала вголос. Це дуже круто. Про життя, вибір, самооцінку, ставлення до інших та до себе. Про те, що ми приховуємо від інших та те, що не дозволяємо сказати самим собі. Це прекрасна книга і я її щиро раджу. Вона заслуговує всі свої почесті та кожну гривню, якої коштує.