Червона Шапочка бреше. Книга 1 - Еліас Галлер. Нє, ну дивлячись на обкладинку я звісно не очікувала ромком, але і не таку відверту чорнуху теж. Тут вам і педофіли, і розчленування ще живих, а потім вже не дуже живих, і катування, і кров тут скрізь, навіть на люстрі. Одним словом, якщо беретесь читати налаштуйтесь і пристебніться. Загалом автор написав цікавий трилер/детектив. Проте в мене є деякі бу бу бу. Перше, це хто виявився вбивцею. Там мотивація приблизно як у мене йти на роботу - бо треба, та й враження, що його приволокли в кінці як вбивцю випадково. Друге - це серія яку потрібно читати залпом, тому що в першій книзі відбувається купа дичини, але лише одного маніяка знайдено. Інших ні. А я вже негодна читати про виделки в ногах. Третє - я так і не догнала до чого там казки, аналогія настільки притягнута за вуха як і мотивація головного злодія. Одним словом для поціновувачів кривавих розповідей - беріть якраз воно. Нора Ротман та людина яку ненавидять її колеги. Адже вона працює на посаді яка повинна викривати злочинців в середині правосудної системи. Тобто вона полює на своїх. Тому коли навкруги неї починається закручуватись якийсь кривавий водоворот всі з радістю навішують на неї всіх собак. Проте жінка не погоджується на такий фінал і сама починає розслідування одночасно ховаючись як від криміналістів так і від маніяка який поступово вирізає всіх її близьких. Хто ж насправді в цій історії мисливець, а хто хижак?

В цілому непогано. Активно, криваво і незрозуміло, хто вбивця. Бо він — неочевидний рояль в кущах, захисник всяких збідованих і нещасних. І в фіналі розповідає всі свої злодійські мотиви майже-переможеному противнику. Також у головної героїні, схоже, розлад аутичного спектра, але це додатково доповнює характер героїні, а не кидається агресивно в читача, буквально вимагаючи співчувати гг і її тяжкій долі, як в Острові темряви.

Плюс один цикл в скарбничку поліцейських детективів. Динамічно, насичено, кривaвo та складно. Кількість жeртв була зашкальною, як і швидкість їх появи ? Деталі були, але без мух з очей ? Спочатку я дратувалась через декілька сюжетних ліній та велику кількість героїв, бо складно було зрозуміти, що в них спільного. І трохи важко давались німецькі імена. Головна героїня Нора, з трагічним минулим (як неочікувано ?) і позбавлена емоційності. Вона з тих героїнь, які лізуть прямо в "лігво до вовка" за розгадкою не чекаючи на підмогу. Мені сподобалась детективна складова. Слідство проводилось заплутано, розв'язка цілком логічна. Але, мені хотілося б додати ще особисту лінію Нори та її колег. Бо так це було - є злочин є розслідування є розв'язка. Але так як ідея з залученням казок братів Грімм є для мене захопливою, я читатиму далі. Можливо у продовженні, історія набуде ще й особистісного розвитку ключових героїв.

Давненько я не читала чогось подібного. Дуже динамічна історія, жорстока, заплутана. Фінал сподобався, але автор деякі питання залишив на наступні частини трилогії, однозначно буду читати продовження.