Книга про широкий спектр почуттів, про дорослішання, про пізнання себе, про підліткові проблеми, про розвʼязання життєвих ситуацій, про сімейні звʼязки, про Неаполь.
Роман вирізняється своєю атмосферою: італійською, емоційною.
Легко і захопливо читається.
Анонім
Четверта частина неаполітанського циклу Ферранте продовжує емоційно насичену подорож двох подруг, Елени і Ліли, в новій фазі їхнього життя. У цій книзі ми стаємо свідками важливих змін, що відбуваються в їхніх долях.
Елена покидє чоловіка П’єтро і поринає в роман з Ніно, якого вона любила з дитинства. Елена повертається до Неаполя, аби стати ближчою до Ніно, і залишає позаду комфортне життя, яке будувала на півночі Італії. Її шлях назад до міста, яке колись було джерелом її страждань, символізує відмову від статусу та безпеки задля слідування за своїм справжнім покликом. Цей новий роман з Ніно призводить до серйозного напруження у її стосунках з Лілою, яка категорично виступає проти цього зв’язку. Ліла, в свою чергою, стає активною учасницею політичного руху в їхньому рідному районі Неаполя, борючись з несправедливістю.
Ферранте робить більше, ніж просто описує життєві труднощі героїнь. Вона майстерно малює картину соціальних та політичних змін, які відбуваються на фоні особистих драм. Роман досліджує конфлікти та злети в кар’єрі Елени, її боротьбу за реалізацію творчих амбіцій і водночас складнощі, з якими вона стикається у своєму особистому житті.
Ця частина циклу знову підтверджує талант Ферранте у створенні живих, складних образів. Книга завершує епічну історію, залишивши мене з відчуттям як тріумфу, так і смутку від прощання з персонажами, які стали частиною моїх думок і переживань. Я відчуваю, що ця історія стала частиною мого власного життя, і прощання з нею — це як прощання з давніми друзями.
Анонім
Після захопливого занурення в "Моя неймовірна подруга" та "Історія нового імені", третя частина Неаполітанського циклу лише підсилила моє захоплення. Знаючи, що мене чекає ще одна подорож крізь час і простір, я з нетерпінням сіла за читання.
Я порівнюю цю серію з деревом: перша книга посіяла насіння історії, друга і третя розвивають його, роблячи гілки міцнішими й глибшими. Хоча події збагачуються новими персонажами та соціальними проблемами, справжню значущість зберігають лише вони двоє. Їхні мрії, страхи та прагнення переплітаються в міцну нитку.
Цей роман є найбільш політичним серед творів Ферранте. Він охоплює студентські повстання 1968 року в Парижі, протестні рухи 70-х років проти В’єтнамської війни, конфлікти між комуністами та неофашистами, а також фемінізм і сексуальну революцію.
Елена стає успішною письменницею, але її життя у Флоренції з чоловіком П’єтро не таке безтурботне. Її бажання писати конфліктує з очікуваннями чоловіка щодо сім'ї, і народження двох доньок у перші роки заміжжя гальмує її творчі плани. Ліла, тим часом живе з Енцо після втечі від жорстокого Стефано та вітряного Ніно, агітуючи робітників на ковбасній фабриці.
Роман про палке і жорстоке кохання, суперництво в шлюбі і дружбі. «Історія втечі та повернення» — це розповідь про дружбу і насильство, яке ми чинимо над тими, кого любимо найбільше. Елена і Ліла постійно стикаються і знову знаходять шлях одна до одної. Телефонний дзвінок після довгої перерви продовжує їхній емоційний зв'язок, і вони намагаються виштовхнути одна одну на світло, попри всі перешкоди.
Третя частина неаполітанського циклу зачарувала мене ще більше, і я з нетерпінням чекаю на завершення цієї неймовірної серії.
Анонім
Котолог