Цікава книга у стилі воєнного та післявоєнного роману. Розповідь йде про двох молодих дівчат, які живуть в Парижі, але в зовсім різні сторіччя. ?‍?Лізетта, 21 річна дочка з родини елітних французів, в 1870 році зустрічає війну із Пруссією. Йде наступ на місто, по Парижу гуляють ворожі сили, а Лізетта з усією своєю відкритістю душі, допомагає кухарям готувати вишукані страви для своєї сім'ї. Кухня - це місце, де вона може бути собою, вкладати частинку себе у кожну нову страву та випічку. Її життя достатньо спокійне та розмірене (як для життя під час війни), але, одного разу, вибравшись у місто у вбранні прислуги, вона зустрічає людину, яка перевертає її світ з ніг на голову. ?Мішлін, молода 19 річна дівчина, проживає у 1946 році в Парижі в післявоєнний час. На її плечах дві сестрички, бо мати пропала, а батько загинув на війні. Вона проводить найкращі роки свого життя у невеличкій квартирі, виховуючи своїх сестер, допоки одна старенька пані не викликається їй допомогти. Вона оплачує дівчині навчання на кулінарних курсах, завдяки яким Мішлін здобуває собі професію та можливість відкрити свою невеличку пекарню. Цих двох пані пов'язують родинні зв'язки, любов до випічки, відкритість душі та однаково нелегкі долі. В книзі є місце для історій кохання, які по своєму чудові та унікальні; місце для доброти та любові до людей; місце для жіночої сили та реалізації в життя мрій та планів, завдяки неймовірній енергії та силі волі. Книга добра та мила, і, водночас - важка у темі про війну та втрати близьких. Вона однозначно варта уваги ❤️

Книга невелика та дуже атмосферна, дуже сподобалася♡♡♡ Роман однозначно заслуговує на увагу. Книжка надихає приготувати щось смачненьке та насолодитись спілкуванням з близькими. Дві часові лінії. 1870 рр.- момент, коли Париж оточений пруссаками та Париж після другої світової, зі своїми наслідками та складнощами. Молоді дівчата, які не чужі між собою. Боротьба за виживання. Любов до тіста, хлібної та здобної випічки, аромату тістечок та кремів... Старша Лізетта - записує рецепти, молодша Мішлін - знайшла зошит з рецептами і вчиться готувати, для них обох процес з тістом - це "любов та медитація". Є рецепти на окремих сторінках, це робить книгу ще ціннішою. Звісно, є місце коханню. Для мене, особисто, виявилось багато рефлексії на сторінках. Книга також і про розуміння себе, досягнення мети, про сімейні відносини.. Історія дарує надію. Переклад незвичний, але для цієї книги він - як родзинка. Цитати: "Жінка в дзеркалі подивилася на мене у відповідь і, хоч вона й була краще вбрана й виглядала майже доглянутою, у її зелених очах оселилася втома. Аби її позбутися, потрібне щось більше за сон. Більше за добрий харч. Ця втома в'їлася мені аж у кістки." "Не вірилося, що під лагідним промінням пізньої весни може відбуватися така жорстока бійня. Це була пора народження, пора життя, але по всьому Парижу на людей чигала смерть." "Шлях уперед, принаймні для жінок з роду Віньйо, пролягав через кухню. Цей шлях був вимощений сумішшю борошна, дріжджів, яєць і води. Шлях уперед був вимощений любов'ю, яку ми замішували голіруч - а потім вона розквітала в печі. Шлях уперед пролягав через маленьку пекарню в самому серці Монмартру."

Дуже захоплива історія, яка залишає після себе слід у серці. Однозначно рекомендую, бо це не просто якась мила історія, хоча обкладинка дуже гарна це щось набагато більше. Це історія про зламані життя, про кохання, про боротьбу.

Дві постаті та дві епохи: - Лізетта, яка живе в Франції 1870-х років; - Мішлен - правнучка Лізетти, яка живе в Франції 1846 року. Лізетта живе у багатій родині; заради кохання покидає дім, достаток, родину. Коханий Тео - революціонер. Заради нього Лізетта змінює своє життя: допомагає в боротьбі, шукає вихід в голодний час, відкриває кондитерську для заробітку. Мішлен сама виховує двох молодших сестер. Вона повторює шлях своєї прабабусі: закохується, відкриває кондитерську, знаходить себе і кохану людину. Цих жінок розділяє більше як пів століття, а проблеми не зникають. Любов до випічки передається по спадковості як, власне, і сама кондитерська. Місцями історія викликала сльози, місцями захоплення, місцями пробуджує пристрасть до кулінарії. Головні героїні сильні, вольові, закохані, цікаві. Вони ніби доповнюють одна одну. Рекомендую до прочитання. Ця історія подарує вам незабутні враження.

Черговий скарб від @urbino.com.ua Так, прочиталася на одному подиху, наповнило серце емоціями, а мозок думками. Про що? Моя улюблена сімейна сага. Починаємо від Лізетти у 1870, закінчуємо Мішлін у 1946. Обидві молоді дівчини занурені у буремні події та непрості драми. Лізетта - представниця заможної верстви населення, не хоче підпорядковуватися загальним правилам, натомість хоче знайти своє призначення та любов. Мішлін - займається пошуками зниклої матері та замінює її перед своїми двома сестрами. І допоможе їм в цьому їхня спільна родинна чеснота - наполегливість, а ще добрі люди навколо. Але нічого б з цього не допомогло, якби дівчата не були талановитими пекарками, бо усі жінки в їхній родина саме такі. Вони прагнуть нагодувати людей, допомогти їм і собі, віддячити добром. "Я не могла охопити весь світ, але могла взяти цей невеликий шматок тіста, кульку з борошна, масла, солі та води - і щось із неї створити. І це відчуття з-поміж усіх , які я мала, найбільше давало мені розраду". Але історія не складається з самих тістечок, вона не приторно солодка, так само, як і життя, про яке вона розповідає.