Едіт Вортон

Зазвичай я читаю книжки про Англією 18 чи 19 століття, а от про Нью-Йорк — менше, тож було цікаво зануритися в атмосферу тодішніх днів.
⠀
Правил і норм тоді було багато, як і упереджень, а відтак обмежень і нерозуміння вчинків, які цим правилам не відповідали. Одна з героїнь — Еллен Оленська пережила це все на власному досвіді. Після одруження вона покинула чоловіка й повернулась в Нью-Йорк. Родина й друзі не зрозуміли вчинку й загалом поведінки Еллен.
⠀
Розумів її тільки Арчер. Хоч він неухильно дотримувався всіх правил і збирався одружитися на одній з кращих нью-йоркських красунь — Мей. Та що ближче все йшло до одруження, то частіше в його думках була графиня Оленська. Та їхнє кохання було в ті часи неможливе: він — заручений, а вона — одружена.
⠀
Попри все, пару тягнуло одне до одного. Власне оце і весь сюжет. Їхня драма та конфлікт описується на тлі атмосфери нью-йоркської аристократії, для яких вірність традиціям важливіша за будь-що інше. І ця атмосфера переважає в книзі над розвитком подій між героями. Все, що відбувається, це те, що вони їздять туди-сюди й говорять, а між цим ходять на прийоми, обіди, в Оперу й обговорюють інших або якісь тенденції.
⠀
Історія кохання між Еллен та Арчером губиться на цьому тлі. Книга мені трішки нагадала «Коханець леді Чаттерлі», де в мене були схожі відчуття. Я не прониклась історією головних героїв, бо постійно відволікалась на всі «декорації». І історія Еллен про те, чому вона пішла від свого чоловіка, не до кінця була розкрита, щоб більше нею перейнятися. Проте Еллен єдина з героїнь, яка мені тут сподобалась. Вона цікава, щира, відкрита до нового і не боїться казати правду в обличчя. Арчер мені не дуже сподобався.
⠀
У книзі багато героїв — це великі родини, які ходять візитами одне до одного. На початку я плуталась у цих звʼязках. Було б чудово, якби тут була родинна схема.
⠀
А проте книжка написана гарно. У авторки приємна мова, читалось насправді легко.