Мінус вайб: Чому «Ігри, у які грають боги» — це збірник розчарувань ❌ Попри красиву обкладинку, всередині — парад стомлюючих кліше. • Героїня — «ні риба ні м’ясо». За сюжетом вона мала б бути загартованою важким життям, але на ділі вона безпорадна, нелогічна й постійно чекає на порятунок. Жодної сили духу, лише пасивність. • «Страшний» Бог, який не страшний. Нам обіцяють найжорстокішого правителя, від якого холоне кров, а отримуємо «плюшевого» персонажа, який стає лагідним за першим покликом. Це знецінює весь масштаб його особистості. • Сюжет за шаблоном. Все передбачувано до нудоти: вона — нещасна жертва, він — всесильний захисник. Логіка характерів принесена в жертву солодкій картинці. Вердикт: Якщо ви шукаєте психологічну глибину та сильних героїв — проходьте повз. Це картонна історія, де замість характерів — порожні шаблони.

Цікава історія дівчинки близнючки королеви, яка все життя жила в тіні Тебри. Мерен готували захистити сестру, і вона не мала власного життя. І саме в момент виконання свого обов'язку зустрічає повелителя тіней. Своє справжнє кохання, споріднене серце. Він виявився тінню злого короля, яка збунтувалася. Гарно промальований магічний світ, описи різних королівств. Чудово прописані магічні істоти, вражає уява письменниці, [птах, що дихає полум'ям, якого можна вбити каменем загорненим у м'ясо, проковтнувши який він розірвався] цікаві магічні сили, хоча, як на мене, не до кінця прописані, хотілося б більше інформації про гайлорів, енфернів і подробиці їхніх сил. І як же можна було обійтися без любовного трикутника. Ревен і Каїн, протилежність один одного. Мені не вистачило опису еротичних сцен. В книзі було багато води, начебто чогось не вистачило, навіть не знаю як пояснити, начебто цікава історія та вона не вразила прямо в серце як деякі книги. Та книга все ж варта уваги. Кінцівка була непередбачувана, що дає уяві можливість тільки здогадуватися що ж може бути в наступній частині книги. Але, на жаль, незрозуміло коли буде продовження цієї історії.

«Корона брехні» занурює у світ, де королеви, наділені магією, правлять століттями, зберігаючи глибоку таємницю. Авторці вдалося створити історію, де обман і таємниці є ключовими елементами. Роман чудово поєднує політичний трилер, елементи магії та особисту драму героїв. Авторка створює багатогранний світ, а її герої змушують вірити в їхні вчинки та переживання. Це історія про відданість, сміливість та ціну, яку доводиться платити за збереження таємниць

Доволі хороша історія. Цікавий світ, історія прописана добре і зрозуміло. Сестри-близнючки, Тебра та Мерен. Одна з них страхує іншу в разі проблем. Та от саме їх існування — це таємниця. Ніхто не має знати, що їх двоє. Та все ж викрадають не ту принцесу. Хімія між головними героями була. Хоча трошки різко виникла, але була. Мерен — смілива та войовнича. Ревен — та він же Привид Тіней і просто гарячий чоловік. Шикарний переклад і ці влучні українські фразочки... Посмішка часом не сходила з мого обличчя. Довгувато ми розкачувались спочатку, тому і зняла 2 зірочки. Та історія цікава і я чекатиму на продовження.

Неймовірно захоплююча історія зі східними мотивами. Книга затягує з перших сторінок. Цікавий світ, крутий сюжет та хімія між героями. Цікаво спостерігати за тим як герої вирішують низку проблем, які постають перед ними. Ідея з сестрами близнючками прикольна. Магія в книзі показана захоплююче. Те як Мерен розвиває свої сили просто вау. А кінець інтригує і ти вже хочеш знати, а що буде далі. Історія розповідає про Аридський домініон, яким століттями керували лише королеви. Коли народжувались близнюки, то одна ставала королевою, а інша її тінню. Це таємниця, яку береже їх родина. Адже часами приходе король Тиндри і викрадає королеву…І в такі моменти сестра тінь заміняє свою близнючку. Мерен близнючка, яка має жити в тіні своєї сестри, принцеси Тебри. Дівчина гайлора, що володіє силою піска. Вона підмінює Тебру на коронації, щоб захистити від Ейдолона. Проте в цей момент її викрадає Привид тіней. Але з якою метою? Мерен смілива та буває гостра на язик. Те як вона жартує над Ревеном це прекрасно. Дівчина не є супер пупер бойцем, але при тому вона готова йти на ризики заради друзів. Протягом книги вона стає сильнішою. А в кінці приймає не просте рішення, щоб захистити народ, Тебру та Ревена. Ревен — привид тіней, який має жахливу таємницю. Чоловік володіє силами тіней. Він турботливий, сильний, розумний. На його плечах лежить велика відповідальність. Протягом книги Ревен розкривається і ми можемо бачити, що він не якийсь жорстокий монстр. А хороший чоловік, який не хочу бути схожим на таких паскуд як Ейдолон. В книзі добре показується розвиток романтичної лінії між Ревеном та Мерен. Вони проходять шлях від ворогів до закоханих. За їх хімією дуже цікаво спостерігати. В книзі немає багато гарячих сцен. Проте ті дотики, погляди, поцілунки які присутні між цією парою є просто неймовірними.

Це історія про Арію – дівчину, яка живе в золотій клітці багатства, але за розкішшю ховається самотність, обман і гостре відчуття, що її життя – не зовсім її власне. Коли в її світ вривається загадковий незнайомець з небезпечною аурою, Арія починає дізнаватись правду про свою родину, себе і той світ, у якому вона живе. Ця історія — про дві протилежності: холодне золото і палке прагнення свободи, про таємниці, які можуть все змінити, і кохання, яке виникає там, де його не чекали. Головна героїня — не бездоганна, але дуже жива. Вона балансує між силою й вразливістю, і саме це робить її справжньою. Текст читається легко, авторка вміло створює атмосферу напруги і зваби, ніби постійно граєш у гру, де ніколи не знаєш, хто каже правду. Персонажі другорядні — яскраві, а діалоги дотепні й часто дуже емоційні.

Загальне враження: книга мене не вразила. Задумка цікава, анотація інтригуюча. Власне, через неї я і зацікавилась цією книгою. Проте не так сталось, як гадалось. ? Кліше. Ця історія — то спроба організувати збірну солянку ледь не з усіх книг роментезі, що мені доводилось читати раніше. І на це я б ще могла заплющити очі, якби не… ? Нуль хімії між головними героями. Не зрозуміло як вони взагалі закохались. Просто ні сіло ні впало взяли та й поцілувались. І потім ні сіло ні впало усе решта. Я не повірила у їх почуття. ? Термінологія. Це було б дуже круто, якби авторка по ходу оповіді надавала вичерпні пояснення усіх фентезійних термінів того світу. Але. До кінця книги я так і не зрозуміла хто ж саме такі ті гайлори, імперіуми і енферни. Лише поверхово. ? Головна героїня відверто бісяча. Наче «нетакуся», але якась сповнена протиріч. ? Історія все ж затягнута. Динамічними можна було б назвати десь 40% від сюжету. Нащо було писати такий величезний обʼєм книги про події кількох днів? Та то на колір і смак товариш не всяк, як кажуть. Тож продовження не читатиму?

Одне з найбільш захопливих фентазі, які я читала останнім часом.