Е. Локгарт

Чудовий підлітковий роман, який цілком може сподобатися і дорослим. Прочитала на одному диханні, текст написаний дуже легко і приємно. Нам розповідають історію заможної родини, оповідь ведеться від обличчя дівчини Кейденс – найстаршої онуки. Щоліта родина зустрічається на своєму острові, де більшість часу головна героїня проводить зі своїми друзями: двоюрідними братом і сестрою, а також хлопцем, на ім'я Ґет, в якого вона закохається. Проте після загадкового нещасного випадку п'ятнадцятого літа Кейденс отримує травму голови та частково втрачає пам'ять. Залишок книги дівчина намагається згадати, що саме сталося того літа і як це назавжди змінило життя її родини. Весь час книга тримає читача у певній невідомості. Головна героїня потроху пригадує моменти з минулого і повільно складає пазл у своїй голові. Кінцівка виявилась неочікуваною та болісною. Особливо приємно описана ця літня атмосфера, підліткові прогулянки та діалоги. Є якась легкість та безтурботність в цьому – просто проводити час з друзями, попри проблеми навколо.

Анонім

Моя подружка сказала, що мені це просто необхідно прочитати і відправила книгу🤭 Якщо чесно, я б на неї навіть не глянула. Серія «Культрід» не моя улюблена - майже всі історії там якісь слабенькі. Спочатку я взагалі нічого не розуміла, бо в голові в мене вже був настрій на історію про багатих дітей. А багатий там, виявляється, тільки дід😂 Історії з короткими розділами мені не заходять - я не встигаю звикнути до героїв. Тут було так само. Більшість із них мене конкретно бісила. Тільки під кінець стає зрозуміло, що до чого і чому вони себе так поводили. Головна героїня втрачає памʼять і вона не може згадати, що сталося. В неї амнезія, і всю книгу ми разом із нею намагаємося дізнатися, що ж вона забула і чому. Книга читається швидко й легко. Але… друзі для мене виявились картонні. У “минулому” вони ще трохи ожили: мені сподобалась подружка-дівчинка і той хлопець, що постійно жартував. А от інший - ну геть ні. Фінал для мене не був несподіваним - я вже читала книги з таким поворотом. Але цікавість трималася. До речі, є ще серіал - подружка сказала, що там краще розкрили героїв. Думаю, подивлюсь найближчим часом.

Анонім

Цю книгу я вперше прочитала кілька років, і вона мені настільки сподобалася, що я не змогла пройти повз нового видання. Одразу попереджаю, що "Ми були брехунами" — це не звичайний підлітковий роман із елементами драми, а емоційна міна уповільненої дії, яка спокійно лежить у твоїй уяві, поки не вибухає ближче до фіналу. Це історія, яка залишає після себе осад правди, якої, як ти вже потім розумієш, не хотілося знати. ~ Сюжет розгортається навколо Кейденс Синклер — дівчини з привілейованої, ідеально ззовні, але прогнилої зсередини родини. Разом із трьома друзями — Джонні, Міррен та Гетом (єдиний не з родини Синклер) — Кейденс щоліта проводить час на приватному острові. Вони — "Брехуни" — компанія, яка здається вільною, щирою, живою. Але щось сталося п’ятнадцятого літа, і Кейденс втратила пам’ять. Два роки по тому вона повертається на острів, аби дізнатися правду. ~ Кохання, мрії, бажання змінити світ, типово підлітковий бунт. Літо, море, сміх, а також біль та відчуття провини, що пронизує всю книгу. Усе це всього на 240 ст. І попри невеликий об'єм історії, авторка створила багатогранних персонажів та майстерно показала динаміку між ними — їхню ніжність, болючі конфлікти, нерозуміння, що ховається за дружбою, і страх зізнатися в тому, що вже давно відчуваєш. Теми, які порушує книга — це не лише підліткове кохання чи пошук себе. Це правда й брехня, вина й пам’ять, родинні обов’язки й нездатність сказати вголос те, що руйнує зсередини: Чи можеш ти змінити минуле? І якщо ні — чи маєш сили жити з ним далі? Емілі Локгарт створила емоційний пазл, який складається в останній момент у болісний та неочікуваний фінал. Солодка брехня справді виявилася краще гіркої правди. І хоча крапку поставлено, після останньої сторінки ще довго хочеться мовчати. Щиро рекомендую цю книгу всім, хто любить неочевидні сюжети, складних героїв і розв’язки, після яких довго не можеш відпустити історію.

Анонім