Дуже розпіарена книга. Вдруге не прочитала б.

Це четверта книга серії, і цього разу вона не про Джона. У цій книзі ми бачимо магію кафе очима юної 15-річної Ханни. Ми познайомилися з нею в попередній книзі, коли вона допомогла Джону. На жаль, попри юний вік, її життя зовсім не безхмарне. Їй змалку довелося навчитися самій піклуватися про себе. З приходом до кафе нового гостя, змінюються не лише страви в меню, а й теми розмов між персонажами. Загалом, мені здається, що це чудова ідея – пропонувати життєві поради у формі чарівного кафе. Деякі з них справді змусили мене замислитися. Також незле нагадати читачам, що вони можуть вирішувати більше, ніж часом думають. Але мене дратує відчуття, що виникає під час прочитання цієї книги, та й усієї серії, ніби хід життя може бути визначений самою лише силою думки. Ніби соціальна несправедливість та інші обставини й умови життя, насправді не відіграють ролі у тому, як воно розгортається і складається. Наче, якщо ти маєш правильні думки, то це вже запорука успіху і все неодмінно вдасться. Як на мене, це дуже узагальнено і спрощено. Я не знайшла тут ніякого нового підходу до розуміння людського досвіду.

Третя частина пригод у дивовижному кафе «Чому ви тут?» Автор знову повертається до кафе з випадково зустрітою дівчиною, у якої зламався велосипед. Це третя книга з цієї серії, яку я прочитала. На відміну від двох попередніх частин, вона не перевантажена гаслами.

Історія про сенс життя, загорнута в історію про «чарівне» кафе. Подібно до першої частини – легка для читання та спонукає до роздумів над питаннями, що порушуються в книзі.

Читається легко і швидко, гарна обкладинка. Є декілька цікавих думок роздумів про життя

Філософські теми, які досліджує автор, такі як пошук сенсу життя, його швидкоплинність і простота, досить близькі моєму серцю. Книга Джона Стрелекі дуже коротка і має великий шрифт, і в цьому її головна сила. Якби не це, я б здалася приблизно на середині, оскільки вважаю її написання дуже тенденційним. Вона переповнена очевидними речами, які все одно не допоможуть читачеві, який шукає сенс у своєму житті, оскільки вони надто загальні. А аргумент, що «ви повинні знайти його самі», не дуже переконує мене, бо в такій ситуації який сенс читати? Ні, мене це не надихнуло. Якби я мала щось винести з цієї книги, то це була б історія бізнесмена та рибалки. Спасибі автору за неї. І так, я впевнена, що ви поставите собі ті запитання, які пропонує книга. І відповіді на деякі з них вам сподобається обдумувати. Я думаю це книга внутрішнього стану. Якщо ви готові до зрушень і вона вам потрапить до рук – ймовірно ви будете в захваті. Маючи інший настрій навряд варто чекати на інсайт.

книжка на вечір, проте слід лишає надовго:)

У безмежній пустелі сучасної рутини, де кожен день схожий на попередній, іноді з'являється оазис. Книга «Кафе на краю світу» — це саме такий оазис: тихий, затишний притулок, що чекає на кожного, хто відчуває, що загубив себе на шляху до… невідомо чого. Це не просто історія, а кришталево чиста притча, що пропонує мандрівникові найцінніший напій — чесну розмову з самим собою. не просто кафе, а справжнє перехрестя доль. меню — не страви, а три питання-ключі до дверей власного «я»: «Чому ви тут?», «Чи боїтеся ви смерті?» та «Чи є ви задоволеними?». Цей твір не прагне шокувати чи приголомшити. Його сила — в його простоті. Замість академічних термінів, він використовує мову серця, зрозумілу кожному. Це казка для дорослих, що замаскована під роман і слугує ніжним поштовхом до самоаналізу. Вона не дає готових відповідей, а лише вказує шлях, пропонуючи читачеві самому знайти свій компас.