"Чорти" це той випадок, коли автор бере класичний похід героїв і навмисно вичавлює з нього весь героїзм, залишаючи лише кров, бруд і людську природу без гриму. Жодних світлих ідей, жодних шляхетних мотивів - лише місія, яку треба виконати, та наслідки, які ніхто не хоче брати на себе. Команда зібрана на диво барвиста: маг, перевертень, вампір, ельфійка, лицар і ченець, що взагалі не планував вплутуватися у таке життя. Але Аберкромбі не дає нікому стати''улюбленцем'' бо всі вони: морально-сірі, втомлені, зламані або небезпечні. Читачеві залишається лише спостерігати, хто з них зламається першим і за що вони готові вбивати. Темп щільний, атмосфера похмура, іронія різка, а чесність болюча. Аберкромбі знову робить те, що вміє: показує світ, у якому хороших людей немає, а є лише ті, хто робить те, що мусить, щоб вижити. Не затишно, не романтично - зате правдиво. І саме цим книга чіпляє.
Мій ТОП-3 найулюбленіших книжок у світі дуже довгий час залишався незмінним. Аж поки до нього не увірвався Аберкромбі зі своєю бандою чортів. Темне фентезі - мій улюблений жанр. Але темне фентезі, приправлене британським гумором із щіпкою абсурду, - це вже next level. Якби можна було вводити книжки внутрішньовенно, я б неодмінно зробила це з "Чортами" Аберкромбі.
На десять днів випала з життя, бо саме стільки, попри роботу, в мене пішло, щоб насолодитися читанням цієї книги. Це було моє перше знайомство з творчістю автора і воно виявилось вдалим. Чорти тут змальовані так, що з кожною сторінкою вони подобаються все більше. Закінчення книги дало натяк, що це ще далеко не кінець, тому чекатиму продовження.
Кров, кишки, розтрощені кістки - хороша книга? Але якщо ви не переносите жорстокість, то навряд вона для вас. Це не історія про міцну дружбу, про прикритий тил. Тут кожен сам за себе і коли стане вигідніше зрадити, залишити напризволяще або вбити, ці люди так і вчинять. Міцних зв’язків між цими людьми не зародилось, в якій би сраці вони разом не побували. Нормальний гумор, діалоги, живі герої, постійна динаміка. В деяких моментах очікувала банального розвитку подій, бо так очевидно було б зробити, але порадувало пару несподіваних поворотів. Але от через те, що позитивних героїв по суті нема, то переживати за них у безвихідних ситуаціях не завжди виходило. Хіба доля Любчика мене цікавила та Коски, але коли я зрозуміла, який останній жук, то теж попустило) Мінусом для мене є те, що це перша книга Аберкромбі, з якої я почала знайомство з автором. А тому я не в контексті деяких персонажів, подій та регіонів, які тут згадуються, але повноцінно розкриті вони в трилогії. Через це виникали питання. Але так-то після прочитання побачила іншу книгу автора і одразу купила, бо стиль та сюжет цікаві
Чудовий зразок якісного темного фентезі! У Аберкромбі не буває "хороших" та "поганих" персонажів. Ну от спробуйте не закохатися в найогиднішого з персонажів - Ґлокту, або не відчувати презирство до найпрекраснішого рицаря, що виграв на Турнірі! Або спробуйте пригорнути колючку Ферро, чи не захоплюватися Дев'яткою! Вийшло? Так отож-бо! Два слогани цієї частини: "Я досі живий!" та "Для чого я це роблю?"
Хороший початок, інтригуюче. Перша частина знайомить з основними персонажами і світом, проблемами, які їм треба буде подолати. Загалом все дуже продумано, персонажі не картонні і ти їм дійсно віриш. Дійсно, як пише на книжці, за масштабом не поступається серії Дж. Мартіна, хіба що персонажів поки не так багато, що спрощує її розуміння. На відміну від іншої серії Аберкромбі, цю буду читати всю і повністю:)
Котолог