Черговий шедевр від маестро горорної манги - Джюнджі Іто! В центрі сюжету знову загадкова Томіе. Автор не розкриває її природу, її цілі. Дівчина неймовірної вроди неочікувано з’являється у найбільш різноманітних місцях, щоразу зводячи чоловіків з розуму. Втративши голову від кохання вони знову і знову розчленовують Томіе, однак вона завжди повертається з мертвих. І в скривавлених тілах, в чистому божевіллі пізнається краса роботи Іто.

Напевно несправедливо порівнювати цю роботу із культовими "Томіе" та "Спіраллю", але крім них нічого з Іто не читав раніше, та й інакше оцінювати цей мальопис в мене не виходить. Ця манґа, безсумнівно, слабша за дві роботи, згадані мною вище. Задумка простіша, і мені не вистачало інтриги в цих нових історіях. Тому ставлю 7/10. Втім, це все ще Іто з його характерною химерністю, і в двох історіях він зміг мене здивувати. Фанати оцінять, а новим читачам раджу все ж починати з "Томіе". Щодо роботи видавництва, то все, як завжди, чудово. Книга приємно лежить в руках, приємний білий папір, чудові переклад та верстка. Втім, підвела типографія, і деякі сторінки блідіші, надруковані так, наче в принтері закінчувалась фарба.

Це вже легенда японського горору. Якщо коротко: це красиво, огидно, гіпнотично й моторошно. «Томіе» — це не просто історія про дівчину-монстра, це глибока метафора одержимості, токсичності, нав’язливого бажання та страху перед вічним повторенням. Вона — ідеальна, але смертельно небезпечна. Її вбивають знову і знову, та вона щоразу повертається — гарна, жива і така сама руйнівна. Іто малює цей жах тонко й красиво: чорнильні тіні, перекручені емоції, естетика тіла — все це робить навіть найжахливіші сцени неможливо відірватися. Якщо тобі до вподоби незвичний, філософський, візуально сильний горор — «Томіе» обов’язково треба прочитати.

Ще одна моторошна історія від майстра жахів Джюнджі Іто, яка зачіпає не лише теми надприродного, а й психологічного тиску в суспільстві. Манґа складається з кількох розділів, об’єднаних персонажами Юма та його молодшої сестри, які приносять хаос у життя оточуючих. Манґа читається на одному диханні — завдяки напруженій атмосфері та непередбачуваному сюжету сторінки буквально мчать вперед, не залишаючи часу замислитися. Кожен розділ поглиблює інтригу, змушуючи повністю зануритися в історію. Останній розділ, де йдеться про публічні вибачення, особливо вражає. Тут чудово показано, як нав’язана культура вибачень може перетворитися на щось абсурдне та навіть жахливе. Це не просто страшна історія, а й гостра сатира на суспільство, де люди іноді просять вибачення механічно, навіть не усвідомлюючи за що. Від цього стає ще моторошніше, адже подібні ситуації можна зустріти і в реальному житті. Це не просто збірка страшних історій, а ще й глибока соціальна критика. Джюнджі Іто вкотре доводить, що жах може ховатися не тільки у темряві, а й у повсякденних речах, які ми навіть не помічаємо.

Ідея про дівчину, яка не може померти і постійно знову зʼявляється в життях її убивць, доволі цікава, але іноді було забагато повторюваності в сюжеті. Майже кожна глава йде по одну і тому самому шаблону: головна героїня зустрічає когось нового -> вони її вбивають -> вона оживає. Ілюстрації виглядають жахливо в гарному сенсі, чудово справляються з горорною складовою, навіть не зважаючи на давній рік видання. Загалом, цікава концепція, але відчувалося, що чогось не вистачає для вищої оцінки

Як я розумію, це має бути страшно чи моторошно, але історія і мальовка такі прикольні, що замість страху мені було дуже смішно і весело) Я прекрасно провела час читаючи та розглядаючи основну історію та додаткові матеріали. Сама ідея плавлення така цікава! Мені б хотілося ще більше подібного читати

Збірка "Плакальниця" від Джюнджі Іто — це ще одна порція витонченого жаху, яка змушує відчувати незриму тривогу на кожній сторінці. Іто майстерно створює похмуру атмосферу, де межа між реальністю та кошмаром стирається, а буденні речі набувають зловісного відтінку. Кожна історія вражає своєю унікальністю: від моторошного плачу, що неможливо зупинити, до незбагненних явищ у лісі Аокіґахара, що змінюють долі людей. Автор грає з людськими страхами, перетворюючи звичне на джерело глибокого жаху. Його деталізований стиль малюнка додає історіям ще більшого емоційного напруження, змушуючи читача відчувати дискомфорт навіть після перегортання останньої сторінки. Ця збірка — справжній подарунок для шанувальників атмосферного, неспішного, але пронизливого хорору, де жах ховається не тільки в монстрах, а й у самій природі людського існування.

Друга частина "Томіе" — ще більш моторошна, витончена й пронизана атмосферою безвиході. Джюнджі Іто вкотре демонструє свій майстерний стиль, поєднуючи психологічний жах із незбагненною містикою. Томіе залишається незламною силою, що руйнує життя своїх жертв, перетворюючи їхні бажання на безумство. Її нескінченне відродження лише підсилює напругу, змушуючи замислитися над природою одержимості та руйнівної пристрасті. Іто вкотре доводить, що його роботи — це не просто жахи, а справжнє мистецтво, яке залишає після себе відчуття тривоги та захоплення.