Джувелл Лайза

Як на мене, це абсолютно недооцінений крутий трилер або його ще називають драматичним романом. Про залежні стосунки в усіх сенсах: матері та дитини, жінки та чоловіка. А також про силу материнської любові, віру та прощення🤍 ⠀ Раптове зникнення п'ятнадцятирічної Еллі перевернуло життя її рідних догори дриґом. Зникнення викликало шок та нерозуміння, дівчинка була улюбленицею батьків, однією з найкращих в школі та вибудовувала амбітні плани на майбутнє. Однак всі докази вказували на те, що Еллі просто втекла з дому. Через 2 роки поліція припинила шукати дівчинку, але матір — ні. Вона не могла змиритися з втратою. Поки вона намагалась відшукати дочку, вона втратила чоловіка та інших дітей. Вона залишилась один на один з власним горем. Після десятирічного терміну поліція знаходить рештки дівчинки, але причина зникнення так і не була встановлена. Аж до моменту, поки матір Еллі не зустрічає загадкового чоловіка, що має дочку Поппі. Вона як дві краплі води схожа на Еллі та навіть має схожий характер. Це доля та збіг чи щось значно глибше? ⠀ Попри складну тему книги, вона читається легко та швидко. А наприкінці вам буде здаватися, що всіх героїв книги ви знали особисто🫣 Може ви й зможете частково здогадатися в процесі читання, що там трапилось, але ця історія змусить вас проковтнути кожну сторінку🔥 Рекомендую☺️

Анонім

Еллі — золота дівчинка з блискучим майбутнім, яка одного дня йде до бібліотеки та більше ніколи не повертається. Мати Лорел не припиняє пошуки, втрачаючи сім’ю, віддаляючись від дітей і переживаючи розлучення. Через десять років вона намагається змиритися з утратою, аж раптом зустрічає загадкового та харизматичного Флойда. Його дев'ятирічна донька Поппі приголомшує Лорел своєю схожістю з Еллі. Що глибше Лорел занурюється в нові стосунки, то більше дізнається тривожних фактів. Біологічна мати Поппі, Ноель, колись була репетиторкою Еллі — і саме ця жінка викликала у дівчинки тривогу та відразу. Розкриття темної історії стає точкою неповернення для Лорел. Попри деяку передбачуваність поворотів, книга читається легко, тримає в напрузі та змушує переживати за персонажів.

Анонім

Взялась за цю книгу, бо авторка і ще один її роман "Ніщо з цього не правда" на слуху і досить хвалена, я ж при цьому не зовсім любителька трилерів, тож вирішила "на пробу" почати із цієї. Ну що ж - це було хороше читання: як на мене - не зовсім трилер, швидше психологічна драма про родину, яка втратила доньку і сестру, про те, як вони це переживають і як це на них впливає. В центрі сюжету - мама дівчинки і її випадковий знайомий, і знайомство це примушує її шукати відповіді на питання, які залишались не закритими 10 років. Не надто моторошно, захопливо, єдине що - є трохи враження "роялів у кущах", плюс трохи мало реалістичний гепі енд, але я за нього авторці вдячна. Вердикт: варто читати, навіть якщо трилери - не зовсім ваше

Анонім