Доволі оригінальний твір у жанрі стімпанк-фентезі. Жвавий, цікавий, без зайвого пафосу та навіть трохи з гумором, щоправда, переважно з чорним) Автору вдалося знайти баланс між глибокими сенсами та динамічним сюжетом, яскравими описами та екшн-сценами, емоційними флешбеками й дотепними діалогами. Дія відбувається у всесвіті, де суспільство знаходиться на технологічному етапі розвитку, котрий відповідає кінцю 19 ст. (якщо порівнювати із “земними” реаліями). Щоправда, з поправками на те, що цей розвиток відбувається там досі на основі дуже широкого, практично повсюдного використання пару. Як можна здогадатися вже з назви серії (”Вавилонські книги”) - твір про Вавилонську вежу. Вавилонська вежа - це знаменита височенна будівля, куди щодня стікаються з усього світу тисячі туристів; її верхівка ховається високо в хмарах й ніхто не знає навіть, скільки вона містить ярусів. Також невідомо, за допомогою чийого генія та яких технологій вдалося звести таку колосальну будівлю. Головний герой на початку оповіді втрапляє в халепу, і змушений блукати з ярусу на ярус. Кожен рівень має свої особливості, ба більше - навіть своє власне управління та свої власні закони, а також правила проходу нагору. Історія захоплива, вона розгортається й розгортається - дружба, пригоди, пограбування, надія, відчай... Оскільки персонажі чудово промальовані, було дуже цікаво, куди все це йде. Уява автора просто безмежна та інтригуюча. Але це, скажімо так, технічні деталі. Насправді у фокусі автора в першу чергу Людина. Як у кризовій ситуації може змінитися звичайна людина - чи зуміє вона в найскрутніших обставинах не втратити людської гідності навіть тоді, коли гнів чи біль спонукає вчинити ницо або просто поступитись власними моральними принципами, закривши очі на не несправедливість. Чи знайде в собі сили не зламатись, не опуститись, не зневіритись, чи зможе продовжувати довіряти після того, як її було зраджено? Як вона зміниться, ким вона стане? Взагалі, Бенкрофту вдалися персонажі, й не тільки головні - вони надзвичайно живі й, мають свої яскраві характерні відмінності та притаманні саме їм манеру розмовляти та лінію поведінки. Психологічні портрети героїв - це ще один плюс книги, поряд з цікавим всесвітом та авантюрним сюжетом. А особливо глибоко розкритий головний герой, сільський вчитель Томас Сенлін. Його внутрішній світ промальований настільки вичерпно та правдиво, що просто неможливо йому не співпереживати. Мінусів, що впали в очі мені, далеко не найдосвідченішому читачеві, не так багато й вони не надто впливають на сприйняття книги. Найзначніший, як на мене - це те, що у такому гігантському переповненому чи не мільйонами людей мурашнику, як Вавилонська вежа, можуть відбутися раптові зустрічі або ж трапитися чудесний порятунок в останній момент. Але насправді це дрібниці, і я просто присікуюсь - то ж все-таки пригодницьке фентезі, закони жанру зобов’язують) ”Сходження Сенліна” - дуже якісне, гарно написане та оригінальне фентезі. З нетерпінням чекаю на продовження. Моя оцінка - 8 з 10. Рекомендую поціновувачам хорошого стімпанку!

Сенлін, вирушає в подорож до загадкової Вавилонської вежі, де втрачає свою дружину. Його пошуки перетворюються на глибоке внутрішнє перетворення, а сама вежа — на багатошаровий символ суспільства, влади та людської сутності. Плюси: – Атмосфера вежі справді захоплює: кожен поверх — окремий світ з власними правилами. – Написано гарною мовою, з глибокими метафорами та алегоріями. – Герой поступово змінюється, і за цим цікаво спостерігати. Мінуси: – Ритм місцями надто повільний, сюжет може здаватися розтягнутим. – Брак динаміки в окремих розділах, особливо якщо чекати класичного фентезі. – Деякі персонажі другорядні залишаються плоскими або недорозкритими. Оцінка: 6/10 Книга цікава, але не для всіх. Це радше повільне, філософське чтиво з атмосферою, а не гостросюжетна пригода. Якщо шукаєш глибини — сподобається. Якщо динаміки — може здатися нудною.

Нарешті кібер-панк! Захоплююча історія, яка вміщає стільки всього. Головний герой губить дружину, та, по дорозі до неї знаходить себе. Це, напевно, найкращий і найзахоплюючіший ріст персонажа, який я тільки бачила! Кожен поверх вежі теж дуже радує, небанальний, містить безліч таємниць і працює як годинник. Та що ховається за цим фасадом? Наш герой переживе безліч пригод, втрапить в політичні ігри, стикнеться з чудною паровою технікою по дорозі до коханої. Це неймовірно свіжа ідея, а ще й дебют автора! З нетерпінням чекаю продовження серії 🥹

"Сходження Сенліна" - незвичайна книга. В принципі, це стає зрозумілим вже з огляду на ідею, яку використав автор - Вавилонська вежа. Сенлін - вчитель, який одружився з молодою дівчиною і вирушив разом з нею до дива див - Вавилонської вежі. От тільки насолодитися розрекламованими благами у них не вийшло - у вирі Вежі Сенлін загубив свою дружину! Вся книга - це пошуки Сенліном своєї молодої жінки, в процесі якого йому відкривається правда про справжнє лице Вежі, а сам він докорінно змінюється. Досить цікавий твір, який надає багато тем для роздумів.

Звісно, боляче читати, переживаючи за долю головних і другорядних героїв. Кожне кільцівство Вежи то є окремий тоталітарний режим, і герой Сенлін продирається крізь той морок чужою поміччю, гублячи страх, наївний погляд на світ, і свої пожитки (грабують його там часто). Але поетичність тексту надихає, метафори іноді смішать. Нагадує дорослішання людини, пізнання жорсткого світу занадто наївною та інтелігентною молодою людиною. А ще чимось схоже на "Замок" Кафки. Рекомендую. Буду читати продовження, як вийде.

В цій історії є все що я ціную в книгах: ✔️ Сюжет, який інтригує: молоде подружжя приїздить до Вавилонської вежі і губить одне одного в натовпі. Розгублений Томас Сенлін в паніці хапається за одну з останніх фраз дружини Маріам: "Якщо ти десь заблукаєш, зустрінемося на вершині Вежі" і так починається його сходження. ✔️Шикарна локація: Вавилонська Вежа у Дж. Банкрофта споруда колосальна, а її внутрішній устрій це щось шалене та химерне, проте, як ми дізнаємося далі, є в ній логіка. ✔️Цікаві персонажі: Головний герой проходить шлях зростастання від невпевненої мямлі до рішучого та ініціативного керівника. Він знаходить друзів, але Вежа бере велику ціну за кожну перепону. ✔️ Красива авторська мова: Це те, що найбільше підкорили мене в цій книзі. Автор майстерно пише про почуття, розкриває героїв, використовує влучні метафори та й загалом його слова то мед для очей. Але зібравши оце все до купи книга мені не сподобалася. Головою я розумію всі плюси, але в серці історія не відгукнулася: не було переживання за подальшу долю Томаса і Маріам, моментами я відкладала книгу, бо вона буквально викликала дискомфорт, а в кінці не виникло бажання далі досліджувати Вавилонську Вежу. Мені дуже прикро писати такий підсумок, бо я чекала цю історію ще з анонсів і напевне очікування були занадто великі, але що є то є.🤷🏻‍♀️