🕯️Читання цієї книги в повільному темпі, чергуючи її з іншими книгами, виявилося дуже вдалим підходом. "Сага про Форсайтів" – книга детальна і насичена, тому читати її не завжди легко. Проте кожна, навіть найменша, подробиця вписана доречно і створює неповторну атмосферу.
🕯️Спочатку я переживала, що в книзі бракує поетичності, але від середини автор почав вражати розкішними, глибокими метафоричними описами почуттів і ситуацій. Ці цитати посеред розміреного англійського письма часто вибивали землю з-під моїх ніг своєю красою. А потім автор, ніби нічого не сталося, повертався до буденних описів життя родини.
🕯️Ось одна з моїх улюблених цитат: «Погляд був наче раптовий проблиск свічки крізь щілину в завісі, за якою несли ту свічку, наче раптовий спалах блідого мандрівного вогника, примарного й вабливого. І глядачі збагнули, що по той бік завіси збудилися від сну страшні нищівні сили». Ніколи раніше я не читала так гарно описаний погляд закоханих.
🕯️Перша частина має завершений фінал, і можна було б і не продовжувати далі. Але я дуже рада, що є продовження, адже ситуація, в якій опинилися герої, потенційно може спричинити неймовірні наслідки. Ревнощі, затаєна образа, розбите серце і величезне почуття власності та вищості – все це стане декораціями наступних частин.
🕯️Розмірений темп книги вводив мене в оману, тому я часто не була готова до всіх тих яскравих і жахливих подій. Тримати удар було складно, і я відкладала книгу, щоб віддихатися. А коли автор дозволяв читачу разом із героєм очікувати власної смерті, це очікування стало справжньою мукою. Кожна сторінка тягнулась як патока, і кожне запаморочення героя змушувало серце стискатися в передчутті неминучого.
🕯️Це книга не для любителів пригод, а медитативна оповідь про зіткнення кохання і власництва, раціональності і пристрасті, краси і грошей. Тут є над чим поміркувати, є кому співпереживати, і є довгі рядки, якими просто хочеться смакувати і милуватися.
🕯️Чи варто боятися читати цю книгу? Ні, не варто. Чи можна легковажно ставитися до неї? Ні, ні в якому разі!