Джим Бутчер

Готуйся до нічних жахіть, культу магів і дуже чорного гумору! Темно, шалено, іронічно і… весело? ⠀ “Мене звати Гаррі Блекстоун Копперфілд Дрезден. Викликайте на власний страх і ризик. Коли справи дивні, коли по ночах не спиться, коли не допоможе ніхто інший, звертайтеся до мене. Номер є у телефонному довіднику.” ⠀ Спершу Дрезден викликає радше співчуття: самотній чарівник-детектив із Чикаго, який мешкає з котом Містером і береться за будь-яку сумнівну справу, лише б нашкребти на оренду. ⠀ Здається, його головна магічна сила - чорний гумор. А серед атрибутів: дух Боб, поневолений у черепі й одержимий оргіями, кулон-пентакль, жезл та магічний браслет. ⠀ У нього немає сім’ї, майже немає друзів - лише поліціянтка Мерфі, якій він допомагає з паранормальними справами: ⠀ “- Це, - промовила вона спокійним і позбавленим емоцій тоном, - найгірша ніч у моєму житті. Офіцери вийшли з машини й почали наближатися до нас. - Ось така твоя винагорода за спробу піти на побачення з чарівником, - простогнав я.” ⠀ Для смертних він - шарлатан-фокусник, для Білої Ради чарівників - уособлення небезпеки, майже Антихрист. ⠀ “Я - чарівник. А чарівники вміють опановувати власну силу. Вони не дозволяють їй опанувати себе. Чарівники не вбивають людей за допомогою магії. Вони використовують її для відкриттів, захисту, зцілення, допомоги. А не для знищення.” ⠀ Та одного дня Мерфі кличе його розслідувати моторошне вбивство пари в готелі. А згодом до нього звертається дивна жінка з проханням знайти зниклого чоловіка. ⠀ Дві справи, які можуть коштувати Гаррі життя. ⠀ “І я рушив примарним простором, всіяним черепами, назустріч грозі, до будинку, загорнутого у зловісну енергію та просоченого дикою містичною силою. Я виходив проти смертельно небезпечного супротивника, який мав на своєму боці усі переваги, був готовий убити мене на місці, у самому серці його руйнівного шалу. А в мене в цей час зі зброї був лише досвід і кмітливість. Ну хіба ж це не найкраща робота у світі?” ⠀ Дивак із чорним ротом і великим серцем 🧙🏼 ⠀ Моя щира рекомендація для химерних осінніх читань! Коли не знаєш, чи сміятися, чи боятися 🖤

Анонім

Це дуже слабка книжка, такий собі тренажер для окозакочування. Нескінченні самобичування Дрездена, який він винуватий перед Мерфі і всіма постраждалими, такі дурні нелогічні вчинки, що мимоволі дивуєшся, як він в принципі зумів дожити до свого віку, пафосний героїзм ледь живого чаклуна, який з такими пораненнями мав уже десь тихенько конати під кущами, але ніт, у нього сил навіть на оцінювання жіноцтва і секс вистачає, купа роялів у кущах. Схоже, цей цикл - не моя чашка чаю.

Анонім

Для мене цикл виглядає як легке, приємне та цікаве читання на 1-2 вечори. Коли хочеться магії, детективу, трішки крові, Джона Константина та Надприродного. Так, книга не про глибоку філософію, а про атмосферу - і це класний варіант для відпочинку від складних історій, але так, щоб не читати щось сумнівної якості. Цього разу історія розкаже про всі відтінки вовкулак з насиченим екшеном та гострим гумором. Книга більше розкаже про чарівника, його минуле, а також закине гачки на подальший розвиток історії - лишилося дочекатись наступних частин.

Анонім