Джейн Ґудолл

цікавий факт: це дебютний переклад тетяни кідрук і одна з улюблених її книжок. ще один цікавий факт це сама джейн ґудолл, яка стала феноменом в науковому світі і першою жінкою, що без належної освіти вирушила в африку вивчати приматів, і зрештою відсутність освіти стала її перевагою, адже ніякі наукові обмеження не зупиняли її від інтуїтивного спостереження за шимпанзе.

це частково автобіографія самої джейн, на початку через це було доволі складно втягнутись, але це допомогло краще зрозуміти авторку як людину і як науковицю. чим вона керувалась у своїх спостереженнях, що впливало на її любов до природи і які люди оточували її у важливі періоди життя. але звісно, більшість тексту про шимпанзе, і це було дуже цікаво. вони єдині тварини які використовують знаряддя праці (раніше саме цей факт виділяв людей з-поміж інших живих істот), вони мають власні звичаї, емоції і міміку, вони обіймаються і сміються. це все дуже подібно до людської поведінки і це дивно усвідомлювати.

дуже багато людських аспектів (війна, мораль, сімейні зв'язки) авторка розглядала дотично до шимпанзе. їм теж притаманні ці речі, і в них вони не менш жорстокі (війна між групами доходить до згуртованих нападів 5 проти 1 і канібалізму) і не менш щирі (вони підтримуючі і чуйні). мій улюблений момент напевно той, де джейн відмовилась називати шимпанзе номерами, і кожному давала власне ім'я.

про релігію в книзі. її тут дійсно багато, авторка дуже релігійна і моментами може здаватися ніби свою релігію вона хоче нав'язати читачу, через це іноді важко читалось. але при цьому ця релігійність не заважає їй бути науковицею, бога вона сприймає як щось допоміжне, і своєрідна логіка в цьому є. загалом книга мені сподобалась, вона відкриває щось зовсім нове, знайомить з іншим світом і показує різних людей.

Цікаво було спостерігати як захоплення тваринами в дитинстві переросло в мету дослідити приматів, незважаючи на освіту та фінансове становище. Але мені хотілося глибше дізнатися про приматів, тому така оцінка.