Джейн Ґудолл

"У пошуках надії" — автобіографічна книга видатної англійської приматологині Джейн Ґудолл, яка стала світовим авторитетом у вивченні шимпанзе. У 1960 році, коли їй було двадцять шість, вона покинула Англію, щоб здійснити свою мрію — досліджувати тварин в Африці. Без спеціальної освіти та підготовки, маючи лише блокнот, бінокль та любов до дикої природи, Гудолл відкрила для світу багато нового про наших найближчих родичів.

У своїй книзі вона щиро розповідає про незабутні моменти, такі як перший дотик маленького шимпанзе до її руки, про небезпеки, з якими стикалася, наприклад, напад заїрських повстанців на її студентів, а також про особисті втрати. Після десятиліть досліджень Ґудолл переосмислює стосунки між людьми та природою, висловлюючи віру в те, що, попри всі труднощі, у нас все ще є надія.

Книга тепла та щира, надихає вірити в краще. Вона показує, як одна людина з пристрастю до природи може змінити світ на краще. Якщо ви цікавитеся дикою природою або шукаєте натхнення, раджу звернути увагу!

Найнадихаюча книга, яку я коли-небудь читала. До прочитання цієї книги я знала Джейн Гудолл лише як «ту жінку, що вивчає мавп». Але ця автобіографія, яка у оригіналі має назву «Reason for hope», відкрила для мене душу людини, яку тепер вважаю справжнім даром для людства і для всіх живих істот на Землі.
Джейн Гудолл пише з добротою, співчуттям і відвертістю, ділячись своїм життєвим досвідом, роздумами про людство та нашу відповідальність перед світом. Вона щиро говорить про те, як зберегти надію, коли стільки з того, що ми створили, завдає шкоди найважливішим речам – природі, дикій фауні та самим собі.
Вона проводить нас через роки свого життя, допомагаючи зрозуміти, звідки бере початок її глибоке співчуття до тварин. Гудолл відверто розповідає про свої шлюби, духовні пошуки, перемоги й поразки, біль і радість, які довелося пережити. Вона також знайомить нас із надихаючими людьми, яких зустріла під час своїх подорожей майже в усі куточки світу.

Навіть якщо читач не погоджується з усіма думками стосовно релігії, після її слів неможливо не замислитися. Вона вказує на те, що зараз ми перебуваємо на найважливішому етапі нашої еволюції – еволюції нашої духовності. У світі, де нас щодня поглинають біль і страждання, ця мудра й добра жінка дійсно дає нам «reason for hope».

цікавий факт: це дебютний переклад тетяни кідрук і одна з улюблених її книжок. ще один цікавий факт це сама джейн ґудолл, яка стала феноменом в науковому світі і першою жінкою, що без належної освіти вирушила в африку вивчати приматів, і зрештою відсутність освіти стала її перевагою, адже ніякі наукові обмеження не зупиняли її від інтуїтивного спостереження за шимпанзе.

це частково автобіографія самої джейн, на початку через це було доволі складно втягнутись, але це допомогло краще зрозуміти авторку як людину і як науковицю. чим вона керувалась у своїх спостереженнях, що впливало на її любов до природи і які люди оточували її у важливі періоди життя. але звісно, більшість тексту про шимпанзе, і це було дуже цікаво. вони єдині тварини які використовують знаряддя праці (раніше саме цей факт виділяв людей з-поміж інших живих істот), вони мають власні звичаї, емоції і міміку, вони обіймаються і сміються. це все дуже подібно до людської поведінки і це дивно усвідомлювати.

дуже багато людських аспектів (війна, мораль, сімейні зв'язки) авторка розглядала дотично до шимпанзе. їм теж притаманні ці речі, і в них вони не менш жорстокі (війна між групами доходить до згуртованих нападів 5 проти 1 і канібалізму) і не менш щирі (вони підтримуючі і чуйні). мій улюблений момент напевно той, де джейн відмовилась називати шимпанзе номерами, і кожному давала власне ім'я.

про релігію в книзі. її тут дійсно багато, авторка дуже релігійна і моментами може здаватися ніби свою релігію вона хоче нав'язати читачу, через це іноді важко читалось. але при цьому ця релігійність не заважає їй бути науковицею, бога вона сприймає як щось допоміжне, і своєрідна логіка в цьому є. загалом книга мені сподобалась, вона відкриває щось зовсім нове, знайомить з іншим світом і показує різних людей.

Цікаво було спостерігати як захоплення тваринами в дитинстві переросло в мету дослідити приматів, незважаючи на освіту та фінансове становище. Але мені хотілося глибше дізнатися про приматів, тому така оцінка.