Нові відгуки

Дуже гарне оформлення улюблених з дитинства історій)

"Мартін Іден" — це ідеальний мікс досконалості форми та геніальності змісту. Як же я захоплююся кожним реченням та сенсами цього твору! Неможливо передати, але я спробую👇🏻 ✏️ Головний герой — двадцятирічний моряк з робітничого класу. Його життя просте та сповнене важкої праці, яка забезпечує його виживання ще з того часу, як йому було 11. Мартін захоплюється людьми з вищого кола: освіченими, розумними, ідейними та духовно піднесеними. Але у це суспільство йому зась. Проте одного разу він рятує джентльмена від нападу п'яниць, і за це його запрошують в гості до поважної сім'ї Морзів. Саме там він знайомиться з дівчиною Рут та одразу ж захоплюється нею та її вишуканою й інтелігентною родиною. Хлопець мріє пізнати таке життя, отримати освіту, навчитися оспівувати життя та красу навколо, стати гідним Рут... 📍Я перечитувала цю книгу втретє, і з кожним разом відкриваю для себе нові сенси. Раніше я сприймала деяких героїв по одному, тепер же маю зовсім іншу думку (дякую собі колишній, яка залишала примітки в книзі). Ще декілька років тому я не звертала особливої уваги на певні проблеми, висвітлені у книзі, тепер же, коли вони стали актуальнішими для мене самої, я зацінила і те, як автор розкрив їх. З опису зав'язки, може здатися, що це типова історія кохання та завоювання серця дівчини, але наскільки ж це не так! Тут і про систему освіти, і про "вище" суспільство, і про депресію, і про творчість, і про політику, і про славу, і про психологію людини, і провидавничу справу, і про мету в житті, і про віру, і про зневіру... Шлях, доля та особистість Мартіна Ідена настільки багатошарові та гарно прописані, що я не перестаю захоплювалися автором та його майстерністю. А автобіографічні моменти твору ще більше підпалюють інтерес до нього. 📝 Щодо стилю автора: я захоплююся кожною найменшою дрібницею! У "Мартіні Ідені" немає і речення, яке можна було б викинути. Кожне слово на своємі місці. Кожна метафора доречна. А порівняння? А дзеркальність сцен? Про це можна говорити, і говорити, і говорити і не втомитися. Розбирати всі найменші дрібниці й замиловуватися красою викладу думки. Тож, якщо ви ще не читали "Мартіна Ідена", то обов'язково додайте цю книгу в список бажанок, бо вона вартує кожної витраченої на неї хвилини читання. Якщо ж вже читали, то хочу дещо запитати: 👉🏻 Я не розумію сенсу існування такого терміну, як "синдром Мартіна Ідена" або ж "синдром досягнення мети". Вікіпедія каже, що це "патологічний стан людини, що виникає і розвивається внаслідок досягнення заповітної мрії". Але ж депресія Мартіна розвинулася до того, як він став відомим. Вона виникла не після першої великої публікації і прославлення, а після того, як його покинула Рут та загинув найкращий друг. Звісно, нервове виснаження та розчарування після завищених очікувань також доклалися до погіршення його стану. Але я все одно не сприймаю існування такої термінології, тим паче, що вона створена якимось радянськими (російськими?) вченими. А що думаєте ви? Взагалі, у мене після кожного прочитання цієї книги дуже багато думок щодо сюжету та героїв. Те, що я люблю Мартіна Ідена як персонажа, захоплююся ним та дуже йому співчуваю, не означає, що я завжди погоджуюся з його думкою чи поведінкою. Але саме в цьому я вбачаю прекрасність персонажів, створених Джеком Лондоном. Ніхто не ідеальний, але вони такі живі, що неможливо не проникнутися їхніми історіями. Відчуженість Мартіна до життя та людей, описана наприкінці твору, добре мені знайома, і читання останніх сторінок 60-ти відчувається, як ножем по свіжій рані. "Роботу ж було скінчено давно!" Ця фраза ще довго буде зринати в мене в думках. А дзеркальність моментів зі Свінберном? У мене від цього мурашки😳 Це та книжка, до якої я ще точно буду повертатися та перечитувати. Щоразу вона відкривається по-новому, а навіть, якщо одного разу я повністю відкрию для себе всю її глибину, вона все одно не стане нудною. Її варто читати заради сильних емоцій та шикарного стилю також😌

Трагічна історія американського успіху. З цікавого те, що це певною мірою автобіографічний роман. Мартін Іден - молодий моряк, який хоче стати письменником. Він прагне стати знаменитим, щоб бути достойним Рут. Рут - його дама серця. 24-річна панянка, яка живе під опікою батьків і не має проблем. Чекає принца на білому коні, але ось незадача, залицяльників не багато. Тож вона вирішує виліпити принца з Мартіна. Її батьки теж його використовують, бо хочуть розбудити жінку в 24-річній маминій царапинці. Цікаві другорядні персонажі. Зокрема мені сподобався Брісенден❤️ і "справжні люди", з якими у Мартіна трапився найкращий день його життя. Було цікаво спостерігати як розвивається Мартін і як змінюється його мислення. Він так прагнув стати успішним, і ось досягнувши висот, життя стало для нього нестерпним тягарем. Книга життєва і змушує багато про що замислитись. Мені здається, вона актуальна для всіх часів і її можна не раз перечитувати. Написано неймовірно, читається легко і швидко.

Це оповідання про чоловіка, що в арктичній пустелі бореться з голодом, болем, вовками й самотністю. Без імені, без минулого — лише воля вижити. Мене вразило, як Лондон показує, що справжнє життя — це боротьба, а виживає не найсильніший, а найзапекліший. Рекомендую тим, кому треба нагадати: ти сильніший, ніж думаєш.

Читав давно російською, вирішив перечитати і не пошкодував, книга поза часом, Джек Лондон так вдало описує пса Бака, наче він рядом, раджу всім не залежно від віку, дуже цікаво.

Вважаю, трохи неооціненим на нашому ринку книги Джека Лондона. Ми маємо певну кількість переклади видатного англійця, проте особливої популярності він не має. Хоча пише автор майстерно. Роман Джека Лондона «Поклик пращурів» — це захоплива й емоційно насичена історія, яка розповідає про силу інстинктів, боротьбу за виживання і повернення до первісних витоків. Головний герой, пес, на ім'я Бек, проходить складний шлях від домашнього улюбленця до лідера зграї в суворих умовах Аляски. Джек Лондон майстерно передає атмосферу Дикого Заходу, описуючи велич природи, суворі випробування та жорстокі реалії життя в умовах Золотої лихоманки. Через історію Бека автор досліджує тему адаптації, виживання та внутрішньої сили, яка пробуджується в екстремальних обставинах. Однією з головних переваг роману є глибока психологічна характеристика головного героя. Незважаючи на те, що Бек — тварина, читач переживає його трансформацію як шлях справжнього героя, що змушує замислитися про природу інстинктів і місце людини в дикій природі. Джек Лондон вміє працювати із психологією героїв і саме через це його книги завжди в топі моїх читацьких вподобань.

Щемка історія про напіввовка-напівпса, який змушений виживати у світі, де панує жорстокість. Людська бездушність та насильство зробили Білого Ікла озлобленим, хижим і недовірливим. Його життя було боротьбою, сповненою болю й страждань. Але навіть після всього пережитого одна людина, даруючи тепло, терпіння й любов, змогла змінити його. У книзі багато моментів, від яких серце обливається кров’ю, але фінал ніби збирає його назад по шматочках.

Історії, які пов'язані зі стражданням тварин автоматично роблять мені шрам на серці .. Але неможливо сказати , що це погана історія. Перший раз з нею познайомилась завдяки моїм мамі , я слухала переказ цієї книги з жалем та захопленням . Але не наважувалась її читати сама, так як дуже близько до серця сприймаю такі книги . Але , безперечно , це шедевр , який викликає у вас бурю емоцій.