Дреда Сей Мітчелл

Якщо вам хочеться полоскотати собі нерви, то ласкаво прошу до світу загадкового вікторіанського будинку, жаских видінь та спогадів. Ця історія здалася мені певним сімбіозом роману Аґати Крісті (не буду деталізувати, щоб не спойлерити) та Ширлі Джексон (з її психологізмом). А у результаті - ми отримуємо психологічний трилер гарної якості, не переобтяжений зайвими жорстокостями. Бо пересічне життя і так переповнене ними Про що? Про зло, що панує серед людей. Про те, що любов не має означати брехню. Про те, що занадто оберігаючи, можна лише нашкодити. Отже, Ліза Кендал вирішила винаймати кімнату у старому будинку. Наче нічого дивного. Але дивним є те, що вона нічого не сказала про це своїм батькам, які ще не оговталися від її спроби самогубства. Дівчина ладна витримувати усі, м'яко кажучи, "незручності", що чинять їй господарі, бо ... що? Бо саме цей будинок переслідує її у нічних жахіттях і вона хоче розкрити таємницю будинку і себе. "У потойбічній тиші він пройшов до маленької їдальні й сів біля фортепіано. Кришка його була піднята- це свідчило що на ньому нещодавно грали, тому що в них було заведено тримати кришку закритою, коли інструментом не користалися." То ж, гра почалася...

Анонім

Дреда Сей Мітчелл «Загадкова кімната» Ну дуже англійський детектив. Зразу згадалась Агата Крісті, коли почала читати. Читається важкувато. Доволі тоненьку книжечку я промурижила 3 дні. І дочитувала швидко, щоб скоріше приступити до нової, а не тому, що так затянуло. Сюжет непоганий, проте є дірки, які не вʼяжуться. Невеликі, про те є. Закручено гарно, тільки в середині книги починаєш розуміти, що головна героїня робить в орендованій кімнаті в чужому домі. Мій вердикт 7/10. Раджу любителям англійських детективів.

Анонім

Ліза Кендал знаходить чудову кімнату на винайм у великому будинку, що в Північному Лондоні. Понад усе дівчині потрібно сподобатися власникам, аби ті здали саме їй ці декілька квадратних метрів. Майже одразу в приліжковій тумбі Ліза натрапляє на передсмертну записку попереднього мешканця кімнати. Дівчина прагне докопатися до істини, що ж саме сталося в цьому старовинному будинку, що і хто довів бідолашного чоловіка до самогубства. Ще й ці нічні жахіття ніяк не залишать її в спокої. Книга про таємниці, дитячі травми, які паскудять доросле життя й про моторошну правду, яка лякає своєю жорстокістю, але й ставить усе на свої місця. Не скажу, що в захваті від історії, але було цікаво. Десь приблизно з середини книги почала здогадуватися про таємницю будинку. Дратували згадки про так звану "російську культуру", всі ми знаємо справжнє обличчя цієї "культури".

Анонім